Блогер Антон Гура на своїй сторінці у Facebook 26 травня виклав стрім-відео про свій візит у Корсунь-Шевченківську центральну районну лікарню. Антон Гура відомий тим, що зараз відвідує різні лікарні країни, про які знімає відео з оціночними коментарями. Блогера також називають «людиною, яка налякала пів країни», оскільки популярності він набув після свого «хайпового» відео з рейсу літака із Італії в Україну, де розповідав, що «у Борисполі приземлився літак, повний хворими на коронавірус». Тоді відео Гури породило хвилю паніки.
Мету візиту в Корсунь блогер пояснив просто: були анонімні скарги від працівників лікарні на те, що не вистачає засобів захисту. А півгодинну пробіжку територією лікарні Антон Гура присвятив пошуку директора ЦРЛ, щоби запитати його про завищені закупівлі «расходніков» на ProZorro.
«Эта больница по неизвестной мне причине умудряется покупать довольно дорогие «расходники» в период эпидемии, хотя посмотрите на это убожество в больнице»; «Они покупают все очень дорогое, что только можно»; «Нет чтоб сделать ремонт, сделать качественные палаты, они закупают всякое непонятно что по завышенным ценам»; «Мне пишут постоянно медики с вашей больницы о том, что постоянно не хватает средств защиты индивидуальной, медсестры здесь ходят голые и босые, карантин здесь не соблюдается в больнице, а пациенты платят абсолютно за все», — такими фразами (мовою оригіналу — ред.) Гура коментував свій обхід лікарні.
Відео на сторінці блогера відзняте в стилі хайпу — це епатаж, емоційність і популізм, які розраховані на великий резонанс і багато галасу. Чи був цей галас з нічого? Проблеми районної лікарні на вустах жителів району вже багато років, і претензії до її роботи висловлювалися неодноразово. У березні цього року в Корсунь-Шевченківській ЦРЛ відбулася зміна керівництва, лікарню очолив Олександр Матвієнко. Саме на нього посипалася від Антона Гури купа звинувачень у безгосподарності і розтраті державних коштів, причому значною мірою в образливій формі. Тож що являє собою відео Гури: «інформаційний вкид» чи реальні викриття?
Оскільки відео набрало чимало коментарів і переглядів, а пересічний глядач/користувач Інтернету часто сприймає подані в емоційній формі судження за факти, журналісти району від ПП “Медіа-центр “Надросся” і радіо “На хвилі Корсуня” запропонували директору КНП «Корсунь-Шевченківська центральна районна лікарня» Олександру Матвієнку дати відповіді на всі розставлені Гурою акценти у скандальному відео.
Відділяємо факти від суджень
Олександр Матвієнко: «Не все так погано у нашому домі»
— Резонансне відео, яке з’явилося у фейсбуці одного із відомих блогерів, не в дуже гарному світлі показало нашу лікарню. Зокрема відчувається інформаційна атака і на вас особисто. Прокоментуйте, будь ласка, наскільки обґрунтовані висунуті громадянами скарги, на які посилався блогер.
— Взагалі я трішки в шоці від побаченого і тих коментарів, які були під відео. В деякій мірі є і наші помилки й недопрацювання, але, спілкуючись з колективом, відчувається і образа колективу на цього блогера. Він показував тільки погане, не знімав нічого хорошого, а якщо бачив щось хороше, то одразу відвертав камеру. Тобто позитивне його не цікавило, він зосереджувався тільки на поганому. З приводу того, чи є це інформаційна атака на мене, чи ні, хочу сказати, що працюючи судмедекспертом, я співпрацював з правоохоронними органами, і в мене склалася така життєва позиція: поки не доведено вину людини, не можна її в чомусь звинувачувати. Потрібна якась доказова база, щоб висувати звинувачення.
Хочу коротко пройтися по тих моментах, які там були озвучені. По-перше, зауважу, що цей блогер з’явився у нашій лікарні приблизно о пів на п’яту вечора, при тому, що робочий час більшості працівників закінчується десь о 16.12.
— Це визначено графіком їхньої роботи і зафіксовано у документах, що вони мають покидати робоче місце о 16 годині 12 хвилин?
— Так. Медичні працівники мають скорочений робочий тиждень. Він не 40 годин, як у звичайних працівників: є 30 годин, є 36 годин. В середньому кінець робочого дня у поліклінічних працівників о 16.12, є спеціалісти, у яких робочий день за графіком до двох годин. До 17.00 працюють адміністрація, бухгалтерія, економісти, відділ кадрів. Він же завітав десь о пів на п’яту. Я був на той час на території лікарні у кабінеті начмеда. Моє робоче місце не лише кабінет, а вся територія лікарні. А інколи і за межами лікарні.
Він не залишився чекати мене у кабінеті, а вирішив піти по лікарні. Було зауваження, що він заходив у відділення, і там були відкриті двері. Ми не можемо закрити відділення на ключ, тому що є хворі, яким потрібно вийти в аптеку, вийди в магазин чи на здачу аналізів, тому заперти їх ми не маємо права. Хоча вважаю, що з його боку було нетактовно заходити у відділення і робити там, що хочеш.
— Прозвучало зауваження, що хворих він взагалі не бачив, що їх не було в лікарні. Чи це якось пов’язано із епідемією коронавірусу, чи це просто так ситуативно склалося?
— Хворих дійсно зараз набагато менше, і частково це пов’язано з епідемією. У кожному відділенні у нас висять інформаційні листи, що потрібні маски, що зараз карантин, що треба одягати бахіли і відвідування там обмежене. Ця людина повинна була хоча би бачити ці застереження і одягати бахіли, якщо він так ревно дотримувався вимог санітарії. Так, дійсно, він ходив у масці, але бахіли він не одягав.
Щодо тих його звинувачень, що нікого немає на місці. Він заходив у терапевтичне, неврологічне, хірургічне відділення, і у кожному відділенні на посту була медична сестра.
— У Гури було зауваження, що медичні сестри на посту були без масок, як це зараз передбачено в умовах епідемії. Чи це дійсно така практика, чи це випадковість? Наскільки забезпечені працівники засобами захисту?
— Засобами захисту працівники у нас забезпечені. Є і спецхалати, і костюми, окуляри, щітки, але на посту медсестрам такі кардинальні засоби захисту не потрібні. Можливо, вони зняли свої маски, тому що важко бути цілий день у масці, бо ми всі люди. Зазвичай вони одягають маски при спілкуванні з пацієнтами.
Далі були зауваження щодо стану лікарні: там відвалилась плитка, там щось іще йому не сподобалось. Таксофон старий висить. За фінансової можливості ми місцями зробили би такі ремонти, які далеко не скрізь у столиці є, але коштів у нас немає. Звичайно, що треба поліпшувати умови, але якщо ця плитка, навіть нехай вона радянська, але в хорошому стані і чиста, то чим вона погана.
— До речі, а яку функцію виконує таксофон?
— Це місцевий телефон, по якому можна подзвонити у будь-яке відділення. Він безкоштовний, ним користуються і пацієнти, і працівники лікарні, тобто він свою функцію виконує.
— Прозвучали зауваження щодо відсутності на роботі начмеда і старшої сестри.
— Старша медична сестра працює до чотирьох годин, начмед була на робочому місці, він проходив повз її кабінет, але до неї не заходив. Хоча сказав, що нікого немає. Я в цей час перебував на території лікарні в кабінеті судово-медичної експертизи.
— Це ваше друге робоче місце?
— Так, це моє друге робоче місце.
— Як часто ви проводите там свій робочий час?
— По-різному буває. Я хочу пояснити тим, хто писав у коментарях, чи лікар я, чи не лікар, і як судмедексперт може працювати головним лікарем. Так, я лікар, у мене вища медична освіта, у мене лікарська спеціальність і я на законних юридичних підставах маю право працювати і судово-медичним експертом, і директором КНП.
— Давайте уточнимо, що посада директора це не обов’язково має бути посада лікаря, я правильно розумію?
— На цей час посада директора це не обов’язково посада лікаря. Ним може бути психолог, юрист, економіст. Найголовніша вимога до директора — це все-таки бути якимось менеджером. Директор не зобов’язаний знати всі тонкощі лікувального процесу, не зобов’язаний орієнтуватися в препаратах, в протоколах. Для цього є інші фахівці. Просто у нас іще з минулого залишилось уявлення, що ця посада має бути за лікарем. Я думаю, з часом ми від цього відійдемо.
— Був іще один такий момент, коли блогер називав вас патологоанатомом. Але ж патологоанатом і судмедексперт — це різні спеціальності?
— Так, це зовсім різні спеціальності. У нас патологоанатомом працює Скрипін Андрій Валентинович. Дійсно, ми працюємо в одному і тому самому приміщенні моргу, але ми виконуємо зовсім різні функції.
— І знову ж таки шпилька, яку пускав блогер на Вашу адресу, це те, що приміщення моргу виглядало набагато краще, ніж приміщення окремих будівель нашої лікарні, зокрема пологового. Як Ви це прокоментуйте?
— Так, зовнішня плитка на фасаді пологового відділення посипалась. Цей корпус старий, він був побудований 55 років тому. На жаль, наразі коштів на його ремонт у нас немає. З приводу моргу — ремонт там був зроблений задовго до того, як я став директором. Закінчили його десь близько року тому.
— А за які кошти був здійснений ремонт?
— За різні, переважно за кошти районного бюджету — на перекриття даху, внутрішні роботи. До речі, зовні сайдингом він був викладений ще років десять тому.
— Ви не стали розмовляти з Антоном Гурою. Чому?
— Я до цього не знав, хто такий Антон Гура. Якби він сказав, що він громадський активіст, знімає сюжет про нашу лікарню, я б з ним поговорив. Якби він сказав, що в мене є кілька питань про вашу лікарню, я б спілкувався. Але замість цього він почав вигадувати різні історії, що він «з медичних профспілок» і що йому пишуть скарги, що у нас у медперсоналу немає засобів захисту. Якщо людина представляє профспілкову організацію, а це досить солідна організація, він повинен мати при собі якесь посвідчення цієї організації або якийсь командировочний лист, або хоча б по-людськи прийти в робочий час. А це вже було близько п’ятої. У відповідь я почув, що посвідчення він забув. З людиною, яка вигадує різні історії, я розмовляти не буду і коментувати йому нічого не захотів.
— Я хотіла б повернутися до сюжету. Гура акцентував увагу на закупівлях на ProZorro. Прозвучало таке зауваження, що Ви це робите за завищеними цінами. Поясніть, будь ласка, про що йшла мова, які закупівлі Вами були проведені і чи відповідає ця інформація дійсності.
— Ця інформація не відповідає дійсності. За ці два місяці лікарнею під моїм керівництвом дійсно були проведені закупівлі лише засобів і ліків, які спрямовані на боротьбу з коронавірусом. Інших закупівель ми ще не провели. Головний бухгалтер сьогодні дивилася документи по всіх наших закупівлях, і не тільки по коронавірусу, а й, як він сказав, «расходніках». Зазначу, що у нас все в межах розумного. Тобто, багато чого ми купували дешевше, ніж інші лікарні, деякі засоби – за таку саму ціну.
— Скажіть, будь ласка, чи вже створена Наглядова рада при вашому закладі, як це передбачається в статуті? Адже це її функція – контролювати проведені вами закупівлі і всі рухи коштів.
— На цей час Наглядова рада не створена, але я, як тільки прийшов на цю посаду, зразу написав лист в районну раду, яка є власником КНП, з проханням пришвидшити створення Наглядової ради, оскільки це їх компетенція. Але так як я приступив до роботи 4 березня, а 12 березня у нас був введений карантин, з того часу не було можливості у районної ради створити цю структуру.
— Іще одне фінансове запитання. Воно звучало в коментарях до цього відео, де люди знову згадують про благодійні внески і примуси купувати певні ліки чи дезінфікуючі засоби. Ви на початку своєї роботи акцентували на тому, що припиняєте будь-які благодійні внески і закриваєте благодійний фонд. Чому зараз люди стверджують, що вони платять ці внески?
— Як тільки я прийшов на посаду, наступного ж дня повідомив, що благодійних коштів ми не беремо. Благодійний фонд припинив своє існування.
— Звідки тоді у людей такі претензії?
— Не знаю. Можливо ці пацієнти перебували на лікуванні у січні-лютому, тоді при поступленні давали благодійний внесок у розмірі 50 грн.
— А рідке мило, рушники одноразові, туалетний папір, порошок?
— Так, закупити все це в повному обсязі ми не в змозі, тому просимо пацієнтів по можливості купувати чи папір, чи рідке мило, але це не зобов’язує людину все це купувати. Хочу наголосити для слухачів і читачів наших медіа — якщо людині пропонують щось купити зі списку, вона не зобов’язана це купувати. Якщо вона бажає якось допомогти лікарні і має таку можливість, то будь ласка, якщо не в змозі чи не хоче — то нехай не купує.
— Було дуже багато зауважень до стану лікарні. Ви як новий керівник на цей час маєте якісь напрацювання, як покращувати ситуацію в лікарні? Є якісь проекти на реалізацію?
— Плани є. Вони були на самому початку моєї роботи, але карантин ці плани змінив. Насамперед я вирівняв умови роботи всіх працівників. Коли хтось працював на півтори ставки, а хтось тільки на пів ставки, я зробив так, щоб всі працювали в рівних умовах. Далі я хочу з метою економії коштів з’єднати відділення. Тобто у нас буде одне загальнохірургічне відділення, в яке буде входити хірургія, травматологія, лор і урологія, і одне загальнотерапевтичне відділення, куди будуть входити терапія, неврологія і педіатрія.
Після перегляду нашого штатного розпису і коштів ми зробили проект на облаштування відділення екстреної медичної допомоги. Кошти на це дає держава. Вона їх спрямовує на переобладнання приймального відділення, але оскільки воно в нас було зроблене кілька років тому, ми не станемо його переробляти. Але й втратити ці кошти, які дає держава опорним лікарням на реконструкцію приймальних відділень, я не хочу. Тому ми прийняли рішення повністю зробити ремонт першого поверху того приміщення, до зараз знаходиться травматологія. Це буде сучасний ремонт, включаючи пожежну сигналізацію, відеонагляд, вентиляцію, створення умов для осіб з обмеженими можливостями. І якщо ми все це зробимо, то надалі відбудеться закупівля обладнання на значну суму.
— Під час перегляду відео склалося враження, що блогер винуватить медичну реформу в цілому за її руйнівні наслідки. На вашу думку, потрібна ця реформа? Як вплинув другий етап реформи на діяльність нашої лікарні? Які є позитивні чи негативні моменти?
— Я бачу позитив у цій реформі. Але є й деякі зауваження. Вартість оплати тих послуг, які у нас закуповує НСЗУ, я вважаю, занижена. У нас виходить, що амбулаторний прийом лікаря, тобто консультація, коштує 49 грн. В жодному приватному кабінеті немає такої вартості прийому лікаря. А в ці 49 грн закладена не тільки зарплата лікаря, а ще й зарплата медсестри, санітарки, управлінського апарату, господарського двору. Якби ця оплата була трохи більше, тоді і реформа спрацювала б набагато краще. На цей час фінансування, яке дає нам НСЗУ, це близько двох з половиною мільйонів. Цих коштів вистачає тільки на зарплату і нарахування на зарплату. Коштів на розвиток і на утримання усієї лікарні не залишається.
— Давайте підсумуємо нашу розмову. Які висновки Ви будете робити із цього відео?
— Висновки такі. Цей блогер показав нам негативні сторони і в нашій роботі, і в стані лікарні. Думаю, що потрібно звернути на це увагу не тільки мені як керівнику, а й керівництву району, керівництву ОТГ, які у нас є і які теж повинні бути зацікавлені у збереженні лікарні у нас в Корсуні. Інше питання, що під час свого монологу він показував тільки негативні моменти, нічого хорошого не демонстрував. Тому склалося враження, що він умисно хоче показати нашу лікарню в негативному світлі. Яка в цьому мета? Якщо наші жителі будуть активно коментувати і лайкати його відео, звинувачувати, що все у нас так погано, що в лікарні все валиться, то чи не станеться так, що надалі, при визначенні опорності нашої лікарні, її взагалі закриють? Я вважаю, що наші громадяни повинні також бути патріотами і такі однобокі демонстрації сприймати адекватно.
Зараз є чимало корсунців, які мають можливості лікуватися за більші кошти і надають перевагу лікуванню в Черкасах, у Києві, тим самим позбавляючи нашу лікарню можливості отримати оплату послуг від НСЗУ за надану медичну допомогу. Хоча насправді якість наших послуг не відрізняється від тих, які надають у Черкасах чи десь інде. Там такі самі лікарі, з якими ми вчилися разом на одному курсі, разом закінчили інтернатуру, разом проходимо курси підвищення кваліфікації, тренінги, конференції. І в середньому наша кваліфікація однакова, і протоколи лікування однакові, і ліки що в черкаській аптеці, що в нашій однакові. І стан більшості лікарень теж однаковий.
— Насамкінець особисте запитання. У відео, на жаль, прозвучало дуже багато некоректних висловлювань саме на Вашу адресу. Чи не вважаєте Ви, що це була образа честі і гідності Вас як громадянина, чи не збираєтесь Ви подавати позов?
— Ні, не збираюсь. Нехай це буде на його совісті. Він звідси поїхав і, думаю, що й забув, де знаходиться місто Корсунь-Шевченківський. Думаю, він отримав свою дозу коментарів, переглядів, підняв свій рейтинг, можливо, отримав певну суму за це відео. Але надалі йому буде не цікаво, як ми будемо працювати і що з нами тут буде. Це має цікавити всіх нас, не тільки працівників лікарні, а й жителів району. Від наших спільних дій, від підтримки громадян по суті і залежить майбутнє лікарні.
Світлана Перець
