Розповідь про Дмитра Володимировича Антонова – авторитетного учителя фізики та астрономії Корсунь-Шевченківської ЗОШ №1, депутата Корсунь-Шевченківської районної ради, борця за екологію краю та за здорове дозвілля молоді.
У вівторок Дмитро Володимирович повертається з «першої» школи додому під вечір. Такий уже день. Заняття, конспекти, бесіди з учнями… Ледь встигає повечеряти – і вітром несеться на своєму мопеді з Корсуня до ближнього села Петрушок. Там на нього чекає дев’ятикласник Михайло Гаврилюк. Талановитий хлопчина, перспективний юний науковець, Михайлик займається на індивідуальній формі навчання. Він знає надскладні формули та осягає дивовижі Всесвіту, та інвалідний візок не дає йому змоги, як усім одноліткам, щоденно бігати до школи.
І його «ногами» став Дмитро Володимирович. Учитель приїздить до хлопця додому і допомагає йому опановувати фізико-математичні премудрості, відповідає на розумні питання свого вихованця, мотивує його працювати, думати, розвиватися.
– Це золота дитина. А яка здібна! Нещодавно Михайлик зайняв друге місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Мирний конкурс». Тепер його робота відібрана для участі у фінальному етапі. Вірю в те, що вона буде достойно оцінена і вірю в свого учня, бо він – надзвичайний, – говорить педагог.
А діти відчувають щирість. І для своїх учнів Дмитро Антонов, без перебільшень, є кумиром. Авторитетним наставником, який завжди у бадьорому дусі та відмінній фізичній формі. Під час його уроків діти зберігають ідеальну тишу, бо, по-перше, їм цікаво, і, по-друге, вони дуже поважають свого вчителя.
Дехто з учнів навіть пробує, як «фізик», накачати м’язи, тому протоптує дорогу в тренажерний зал і змінює не надто розумні звички на спорт.
Дружну команду одинадцятикласників їхній класний керівник Дмитро Володимирович раз у раз водить у походи. Вони варять кашу у великому казані та мають багато спільних тем для розмови. «Нещодавно ми відправились пішки з Корсуня до Виграєва, а це – 32 кілометри в обидва боки! Дорогою я показував дітям визначні місця нашого славетного козацького краю, потім погодував їх трохи, перепочили – та й додому», – натхненно розповідає вчитель.
Такі прогулянки зазвичай відбуваються у форматі плогінгу – у поєднанні з прибиранням на своєму маршруті. А ще метою їхньої подорожі часто стає розчищення джерельця чи толока на берегах ріки Рось. Екологічний стиль дозвілля школярів, переконаний учитель, зробив дітей більш свідомими: тепер вони ніколи не дозволять собі навмисно вкинути папірця повз урну чи засмітити місце відпочинку. «Чистими мають бути джерела, ріки, справи і совість», – навчає вчитель своїх вихованців.
До речі, в ЗОШ №1 Дмитро Антонов працює з 2002 року. Перед цим шість років був методистом у районному методкабінеті. Має також 6-річний досвід роботи у сільській школі. Про село Кошмак і про своїх тамтешніх учнів він згадує з нотками ностальгії в голосі: «Там панувала прекрасна сімейна атмосфера. Цілковите взаєморозуміння і щирість між учнями, батьками, дітьми, вчителями…»
Треба сказати, що з повагою і теплом Дмитро Антонов відгукується про всіх своїх учнів. «Не діти прийшли в школу для мене, а я прийшов в школу для дітей, – каже він. – Тому й намагаюся зрозуміти кожного і навчити кожного любити життя і цінувати його».
Така мудра життєва філософія передалась йому від педагогів, які для нього є незаперечними моральними авторитетами. Це Ніна Дмитрівна Васильєва, котра свого часу викладала математику у «четвертій» корсунській школі (нині гімназія). Це його рідна бабуся Євгенія Георгіївна Бантус, яка все життя пропрацювала у спецшколі в Таганчі, а також бабусина сестра – відома корсунчанка, заслужений вчитель України Ніна Георгіївна Бантус.
Педагогічною стежиною крокує і кохана дружина Дмитра Антонова Олександра. Працює вона вчителькою зарубіжної літератури, асистенткою учителя в інклюзивному класі. А от їхній 21-річний син вирішив вивчати агрономію, і на сьогодні він опановує цей фах у магістратурі столичного університету біоресурсів і природокористування.
Втім, батьки дали своєму єдиному синові цілковиту свободу у виборі професії. Адже пробувати себе у різних сферах, а також не стояти осторонь суспільно важливих подій – це якості, властиві і Дмитрові Володимировичу. Так, він активно займається депутатською діяльністю. Свою нинішню, дебютну каденцію вважає неоціненним досвідом, життєвим іспитом на чесність. «Не все так просто у роботі депутата, як видається на перший погляд, – каже він. – Треба бути пильним, відповідальним. Треба занурюватися у кожне питання, глибоко вивчати його і, головне, за жодних обставин не відступити від власних цінностей та зуміти принести користь людям».
А після шкільного гамору чи сесійних засідань Дмитро Антонович відправляється по спокій у власні місця сили. На лоно природи. Порибалити-подумати, але неодмінно сам-на-сам із природою. Там, де густі зарості відгородять його від світу густим зеленим щитом, створивши відчуття захисту і умиротворення. Ще можна піти по гриби, хоча насправді у лісових мандрах він шукає не так урожай, як відповіді на свої питання.
Як реалізувати крутий соціальний проєкт? Як заохотити учнів вивчити найскладнішу тему в семестрі? Чим допомогти своїй 85-літній матусі Лідії Федорівні, аби полегшити її невеселе старіння?..
Що ж, і жодного питання про себе. Певне, це і є його головний талант – бути в центрі шкільного життя, найгарячіших подій міста, найактивніших громадських справ, але при тому завжди залишатися людиною. Думаючою, небайдужою і щирою.
