Їх називають «людьми-амфібіями», яких вабить глибина і підводні простори. Вони настільки опанували мистецтво занурення і плавання, що тепер тренують своє тіло однаково вміло як у воді, так і на звичайному спортивному майданчику. Акватлоністи – хто вони? Як і де займаються? Про це – у розмові з тренером з акватлону, майстром спорту з плавання, майстром спорту міжнародного класу з тріатлону, трьохкратною чемпіонкою Європи з пауерліфтингу, красивою жінкою і турботливою матір’ю 6-літньої донечки Олесею Марченко.
– Олесю Євгенівно, акватлон нині набуває популярності, але для багатьох цей вид спорту абсолютно новий і невідомий. Поясніть, будь ласка, нашим читачам, що таке акватлон.
– Акватлон – це одна із дисциплін тріатлону. А тріатлоном передбачено змагання спортсменів у плаванні, велоспорті і бігу. Так, якщо взяти для прикладу програму літніх Олімпійських ігор, то в її рамках спортсмени пливуть 1,5 км, їдуть на велосипедах 40 км і біжать 10 км. Погодьтесь, навантаження серйозне: щоб його пройти достойно, потрібно займатись щодня і досить інтенсивно. А от акватлон передбачає змагання з плавання та бігу. Та нехай Вас не лякають попередні цифри щодо відстані дистанцій. Йшлося про великий спорт. А з дітьми я починаю займатись з огляду на їхній вік, фізичні можливості, індивідуальні вміння і навички. Найменших просто навчаю плавати: пірнати, не боятись занурюватись та головне – освоїтись у воді. Гра — найкращий спосіб для цього.
– Чи дає наше місто всі можливості для занять тріатлоном?
– Як тренер Корсунь-Шевченківської ДЮСШ з тріатлону маю Вам сказати, що головне – бажання. Влітку ми плаваємо у відкритих водоймах, в холодні пори року їздимо групою у Сахнівку в басейн. Його довжина – 25 м, глибина – 1,7 м, і цього цілком достатньо для проведення повноцінних занять із плавання. Бігом мої вихованці займаються на майданчику спортшколи. А велодоріжками для нас зазвичай послуговуються доріжки в парку. І для фізичного розвитку не так важливо, чи велосипед коштуватиме багато тисяч, чи буде стареньким, позиченим у дідуся чи батька. Якщо дитина запалюється і дійсно хоче чогось навчитись, місце і умови занять перестають для неї бути принциповими.
– Скільки груп із тріатлону Ви тренуєте на базі ДЮСШ?
– На сьогодні їх дві. Перша – дітки віком від 6 до 9 років. Друга – від 12 до 14. Але це вже – відносно підготовлені маленькі спортсмени, багатьох із яких мені попередньо доводилось навчати чотирьом стилям плавання – вільному, батерфляй, брасу і на спині – на приватних заняттях з плавання. Коли ж вбачаю в дитині готовність переходити на якісно новий рівень тренувань, то запрошую її займатись на базі ДЮСШ тріатлоном. Вихованець далі показує все вищі результати роботи? Тоді везу його на змагання з тріатлону чи акватлону, які часто відбуваються в Черкасах, у Долині троянд, чи в столичному Гідропарку. Там дітвора може випробувати власні сили і об’єктивно їх оцінити.
– Що повинен мати із собою юний плавець, який приходить до Вас на заняття?
– Це запитання наштовхнуло мене відзначити ще один позитивний аспект акватлону. Цей вид спорту не вимагає окремих істотних затрат. Плавець має бути екіпірований шапочкою і окулярами для плавання, тапками, рушником, милом і губкою (після басейну обов’язковим є миття в душі).
– Чи всім доступний акватлон за станом здоров’я? Чи є якісь протипоказання щодо занять?
– Звісно, є категорія дітей, які не можуть займатись у воді з огляду на важкі захворювання дихальних шляхів, сердечні, алергічні… Але багато залежить від батьків. Чи готові вони замість утримувань від спорту давати мінімальні навантаження для зміцнення організму. Насамперед необхідна довідка від дерматолога, терапевта, оптимально – комплексний медичний огляд.
– Яким чином Ви особисто прийшли в спорт, зокрема в плавання?
– Плаванням займалась із восьми років. Оскільки родом я із Запоріжжя, то в рідному місті мала можливість тренуватись двічі на день. Школа, в якій навчалась, – спеціалізована спортивна – була першим етапом власного становлення як спортсмена. Кожен ранок розпочинався із басейну (о 7 год.), далі ми йшли на уроки, мали півгодинну перерву на обід, а згодом – знову заняття з плавання, що тривало приблизно дві години. Відтак закономірним став і вступ у Запорізький національний університет на факультет фізичного виховання, олімпійського професійного спорту. Тріатлон, зокрема плавання, став частиною мого життєвого ритму.
– А що привело Вас у наше місто?
– Так склалася доля. Чоловік родом із Корсуня, зараз проживає у рідному місті. Тож і наша сім’я нероздільно тут. У нас підростає прекрасна донечка Аміна. Але, повірте, не так важливо, де ти живеш. Головне – створити довкола себе мікросвіт, в якому затишно і тепло. Де є рідні люди і де є робота, яку любиш від душі.
Спілкувалась Олена МАРЧИК
