«А ми – на пляж!» – чуємо щодня вигуки людей, які йдуть пікнікувати-засмагати-купатися, рятуватись від спеки, яка в окремі дні видається по-тропічному пекучою. Все більше гостей приїжджають в наше місто влітку, знову ж таки, на пляжі. Пляжі, яких у Корсуні… немає.
Багато хто навіть не замислюється, що пляжем, де ми так любимо ніжитись під сонцем у гарячі літні дні, не може називатися будь-який клаптик берега біля водойми, посипаний піском. Пляж – це, перш за все, громадське місце, офіційна рекреаційна зона. Важливо й те, що відпочивальники тут отримують муніципальний сервіс – послуги з оздоровлення й відпочинку.
Як вже не раз писала наша газета, в Корсуні офіційних пляжів немає. На жаль… У Черкасах їх діє п’ять – три комунальні і два приватні. Хоча скарг щодо дотримання на їхній території сприятливих умов відпочинку – дуже багато. Однак, скажімо, мені як лояльному пляжнику нечасто випадає нагода подолати більш як 75 кілометрів, аби погрітись на золотистому пісочку на березі Дніпра. А от після робочого дня зняти втому в Росі було б дуже доречно… Тож спішу побачити кілька місць, які називатиму звичним для всіх словом «пляжі», хоча такого офіційного статусу вони не мають.
Тепле каміння замість тапчанів
Ноги самі несуть затишними парковими доріжками до пляжу, відомого серед корсунців як «жіночий». Бачу, як люди в купальниках і солом’яних капелюшках бадьоро крокують повз чималу табличку, причеплену скотчем до дерева біля другого моста, із написом «Купатися заборонено». Далі минають так званий швейцарський будиночок, пишні «букети» борщовика по правому боці стежки і – у воду! Нагріті сонцем скелясті береги служать найкращими тапчанами. Туристи, які приїхали побачити палацово-парковий комплекс, також не втрачають нагоди освіжитися в басейні, зробленому, як і природні джакузі, руками містян під керівництвом лицаря-благодійника Корсуня Вільяма Петровича Курінного. Таких фанатів свого хобі, як пан Вільям, треба ще пошукати.
– А скільки рочків вашому хлопчику? – запитує він киянку, яка разом із сином занурюється в «гідромасажер» на Росі.
– Один рік, – відповідає вона.
– Покиньте, будь ласка, це місце, – культурно, але дуже емоційно попереджає пан Вільям, – для маленьких дітей воно небезпечне: дає велике навантаження на серце!
І мимоволі створюється враження, що ніякий це не дикий пляж, а навпаки – цивілізований. Ось і урна для сміття, і змайстрована з дощечок лавка-шезлонг. Бо хоч і немає берегової охорони, але є люди, які контролюють купальний процес, дисциплінують відпочивальників. Хоча багато пляжників воліли б не слухати жодних вказівок: прийти, полежати, накидати обгорток з-під сухариків і порожніх пивних пляшок – та й податись без зайвих мук сумління додому. Як собі дозволяють робити відвідувачі пляжів, віддалених від центру міста…
«Пляшки виносимо мішками»
Досить віддалений пляж, що на Раковому хуторі, аж за лісгоспом, – зачаївся у місцині запаморочливо гарній. Сосновий лісочок так і заманює розкласти на галявині поміж дерев палатку, смачно поїсти і поспівати під гітару в теплому товаристві. Коли ж із крутого спуску сходимо вниз – відкривається оку зовсім невелика ділянка з пісочком і неглибока річка, де хлюпаються, в основному, діти. Води їм – до плеча, але радості – без меж!
– Ми сюди приїжджаємо щонеділі з друзями на пікнік, – розповідає місцева мешканка Тетяна. – Малолюдно, мілко і тепло. Буває, відлежуємося зранку до пізнього вечора. І наша компанія має такий принцип: винести за собою сміття набагато патріотичніше, ніж чіпляти наліпки з українською символікою на машину і при цьому залишати після себе гори пляшок і недоїдків. На території немає урн, але ми все забираємо з собою – і своє, і чуже. Деколи виносимо пляшки мішками…
Розповідають «штатні» відпочивальники, що не було і дня, коли б люди, які тут випасають корів, не впускали їх у воду. Глянеш у річку: тут – корови, там – діти… Якось і купатись зникає охота.
– А поки нікого з дорослих немає, – навперебій вигукує місцева дітвора, – тут корів ще й щітками чистять! І телят купають. Так смішно!
Може, й смішно, але аж ніяк не безпечно. А якби пляж був офіційним, територія мала б бути належно підготовлена. Зокрема, санітарний стан води – відповідати нормі. І це – лише крихітна доля правил, обов’язкових для цивілізованого відпочинку біля води. Та нам, як не прикро, не випадає можливості насолодитися цими перевагами в Корсуні. Ми не бачимо поряд із пляжем ні рятувальників, ні урн для сміття, ні вбиралень. Ніхто його не окультурює, він-бо – не офіційний… Але хай у нас завжди залишається совість і прагнення не допустити розгардіяшу в місцях, які природа наділила прекрасними природними дивами. У місті, де нам пощастило народитись і жити.
Олена МАРЧИК
[box type=”info” bg=”#” color=”#” border=”#” radius=”3″]
ДО РЕЧІ
За інформацією сайту «pleso.com.ua», на території пляжного господарства обов’язково повинні знаходитися:
- медпункт, у якому чергують лікарі та фельдшери;
- рятувальний пост (як правило, вишка біля урізу води, на якій чергує професійний рятувальник, під уважним та безперервним наглядом якого перебувають відвідувачі; досвідчений рятувальник навіть за характером рухів людини у воді може визначити, чи не стало людині зле та чи потребує вона допомоги);
- фонтанчик із питною водою, у якому здійснюється моніторинг її якості та безпечності;
- належним чином облаштована громадська вбиральня;
- місця для переодягання;
- інфраструктура для обслуговування та відпочинку людей з особливими потребами.
[/box]
Олександр Шкребтій, начальник КП «ВЖ РЕУ»:
«Щоб пляж здобув статус офіційного, він має отримати паспорт – документ, що засвідчує придатність території до експлуатації. Приймається рішення узаконити пляж і, відповідно, виділяються необхідні для цього кошти на сесії міської ради. Звісно, справа ця високовартісна. Бо для отримання дозволу на відкриття пляжу необхідно провести ряд попередніх заходів: обстеження водолазом дна водойми, перевірка якості води, забезпечення наявності піщаного берега та ін. Але, на моє переконання, у перспективі ці заходи все ж потрібно здійснювати. Бо йдеться не лише про комфортність відпочинку, а й про безпеку».
Тетяна Козлова, начальник районного лабораторного відділення ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр» Держсанепідслужби України:
«Таблички «Купатись заборонено» викликають подекуди паніку в людей і побоювання щодо наявності бактерій кишкової палички у воді. Та насправді попереджувальні знаки встановлюються на підставі того факту, що пляж – несанкціонований, і за безпеку перебування на ньому, зокрема за якість води, ніхто не відповідає. Тільки якщо міська рада чи фізична особа, яка паспортизує пляж, укладе з нами угоду, спеціалісти Держсанепідслужби, згідно з умовами угоди, регулярно братимуть проби води. А на сьогодні жоден пляж району не являється об’єктом нагляду».
Євгеній Расновський, провідний фахівець Корсунь-Шевченківської РС УДСНС України у Черкаській області:
«З початку купального сезону у районі втопилося дві людини. По області смертельних випадків – більше 30-ти. У червні ми здійснили два рейди по популярних місцях пляжного відпочинку – від наближених до центру міста аж до району залізничного вокзалу. Роздавали відпочивальникам листівки із правилами поведінки на водних об’єктах. розповідали про те, що через недотримання елементарних правил безпеки, купання в стані алкогольного сп’яніння, надмірну самовпевненість стаються страшні трагедії на воді. Навіть якщо бачили легковажне ставлення до цих інформаційно-роз’яснювальних звернень, намагались донести мовою фактів до людей всю глибину проблеми».
