Якраз рік тому в цю пору стався масовий замор риби на Росі, масштаби якого вразили всю Україну. Кількома днями пізніше, 3 вересня 2018 року, на розширеному засіданні БУВР р. Рось із дивовижною одноголосністю було проголосовано за те, щоб залишити незмінними режими роботи Корсунь-Шевченківського та Стеблівського водосховищ. Тобто своїми діями члени комісії, до складу якої входить лише один корсунець – міський голова Олександр Гайдай, підкреслено засвідчили: мовляв, режими роботи водосховищ не мають жодного стосунку до замору. Ба більше, листи-звернення Корсунь-Шевченківської РДА, райради, районного осередку Еколіги, голови ініціативної групи «Рось» Олега Собченка – всі вони були успішно проігноровані, в категоричній та різкій формі.
Група «Рось» розбирала причини екологічного лиха комплексно. Втім, очевидно те, що чинники є головні і другорядні, як і ті, на які місцева громада здатна вплинути або ж ні. Власне, на очах у громади відбувалося регулярне знущання над річкою: енергетики вперто не забезпечували постійного протоку води на всіх греблях, по суті, зупиняли воду, накопичували, а тоді аж скидали. Про шкоду такого керування ми вже писали й пояснювали не раз. Але господарі ГЕС, а також люди, які мали б опікуватися водними питаннями, – БУВР р. Рось, відкидали всі вимоги суспільства, наголошуючи, що вони керуються Правилами експлуатації водосховищ на р. Рось, розробленими науковцями. Думка людей залишалась для них неавторитетною та й, кажучи відверто, незручною.
На аналогічному засіданні Міжвідомчої комісії РОВР р. Рось, що відбулося 28 серпня цього року, всі її члени одноголосно голосують за зміни, яких так довго і так важко добивалася громада, волонтерський рух «SaveRos’». Про які зміни йдеться? Підтримувати постійні витрати води, не менші за екологічні, в нижній б’єф водосховищ; для рівномірного підтримання екологічних витрат провести реконструкцію гідротехнічних споруд водосховищ, серед яких – і Стеблівського; продовжити термін дії Режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем у басейні р. Рось, затверджених Держводагентством на весняно-літній період 2019 року, до збільшення водності р. Рось, та ін.
Звісно, всі ці зміни позитивні й необхідні. І їх слід було впровадити давно. Водночас не можна не помітити різку зміну риторики комісії РОВР р. Рось, що одноголосно приймає зміни, в яких ще торік не вбачала потреби. Екологічна ситуація ж, по суті, не змінювалась. Вона залишилась стабільно критичною. Чому саме зараз збирають позачергове засідання комісії та дають постійний протік води, не менший за екологічний, який, в принципі, мав би бути забезпечений завжди? Запитую про це у голови SaveRos’ Олега Собченка, який взяв участь у цьогорічному засіданні Міжвідомчої комісії, долучившись до делегації Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА.
– Власне, поштовхом до зібрання позачергового засідання РОВР р. Рось стало офіційне звернення Державного агентства водних ресурсів України, в якому від імені першого заступника голови ДАВР Михайла Хорєва, зокрема, було зазначено: «Вважаємо за необхідне терміново провести позачергове засідання Міжвідомчої комісії по узгодженню режимів роботи водосховищ комплексного призначення та водогосподарських систем річки Рось суббасейну середнього Дніпра, із включенням до порядку денного питання щодо забезпечення роботи ГЕС, розташованих у басейні р. Рось, на протокових витратах у режимі постійного пропуску води». Це дуже важливо і позитивно, що така вказівка була спрямована на адресу РОВР. Тож наша проблема уже почута й нині перебуває в фокусі уваги Держводагенства – органа, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, – говорить Олег Собченко.
Як вдалося цьогоріч вивести ситуацію із глухого кута та достукатися до енергетиків, до управлінців РОВР, які ще торік називали дії активістів бурею в склянці води? Навчені гірким досвідом, волонтери SaveRos’ добре розуміли, що без наукового підґрунтя, без постійного моніторингу стану води та інших заходів їм не вийде вплинути на залізобетонну позицію тих же енергетиків, які звикли заробляти на річці, а не вбачати в ній живу, чутливу та невід’ємно важливу складову нашої екосистеми. Голова руху Олег Собченко, придбавши наприкінці червня прибор, що вимірює рівень кисню у воді, був прикро вражений уже першими взятими показниками. Не раз фіксував нульовий рівень кисню (при нормі – не менше чотирьох), усі дані записував у таблицю. Далі, як пам’ятаєте, була здійснена операція «Хлорела» як упевнена спроба бодай ситуативно допомогти річці. І вже у липні завдяки коштам, зібраним громадою, Олег Собченко зумів залучити найавторитетніших науковців країни та замовити дослідження стану води у Стеблівському водосховищі та рекомендацій з його покращення у Інституту гідробіології НАН України. І коли дані науковців збіглися із попередніми оцінками активістів, стало очевидно, що з їхньою думкою не можна не рахуватися. Також нещодавно до руху SaveRos’ долучився професійний юрист, який візьме на себе увесь юридичний спектр. Відтак громада довела конструктивність своїх дій, систематичність та, головне, вона довела, що може бути ефективною.
Чи пройдемо безболісно цьогорічний небезпечний період і чи уникнемо замору – поки говорити про це рано. Однак перші позитивні зрушення, досягнуті екоактивістами, вже вселяють оптимізм. Олег Собченко продовжує моніторинг стану води, разом із іншими волонтерами спільноти тримає ситуацію на контролі та розробляє стратегію подальших дій. «Якщо результат буде стабільним – ми пройдемо цей небезпечний період, уникнувши замору, – каже він. – Якщо наступить хмарна погода, відбудеться різке похолодання – продукування кисню стане меншим за розхід на окислення решток. Наскільки знизиться рівень кисню — залежить від погоди».
Втім, постійний проток на греблях – це вже наша перша перемога. Річка має текти, має бути живою, і вона навдивовижу швидко зализує рани. Нині показники кисню, каже Олег Собченко, уже наблизились до норми: і в Яблунівці, і з-під турбін Стеблівської ГЕС, які стоять, але проз них тече постійний потік (!) І, як додає голова руху, в останні дні серпня вперше від початку моніторингу (від 28.06.2019) під греблею з’явилась риба. І хоч хвороби Росі потребують ще тривалого лікування, та річка уже дякує та починає потрохи змінювати колір та оживати.
Олена МАРЧИК
