Коли до центру міста — рукою подати, про те, як дістатися на роботу, в лікарню, дитині — у школу чи дитячий садочок, особливо не задумуєшся. Скільки там? Автобуси ж — під рукою. А якщо з точністю до навпаки? Коли автобуса доводиться чекати, як ясного сонця, а його… немає. З такою проблемою зіткнулися жителі навколишніх сіл, які через скорочення кількості приміських маршрутів почуваються відрізаними від усього світу.
Зона відчуження
Днями «Надросся» отримало листа за підписом жителів Петрушок та Листвини, в кожному рядку якого — розчарування і несприйняття того, що вони опинилися поза суспільними благами: «Складається враження, що якщо ти проживаєш у місті, то для тебе є все: школи, садочки, поліклініка, магазини, кафе… А от якщо у селі, то неодмінно повинен бути відрізаний від усіх благ. Сільські люди перебувають ніби на якомусь окремому острові. Залишилися лише одна ниточка, яка допомагала добратися до міста у разі потреби — це автобус. Але його відмінили. Виходить — живіть люди, як хочете, зі своїми проблемами. І нікому до цього й діла немає.
Жителі с. Листвини і Петрушок втомилися боротися із Корсунь-Шевченківським АТП-17144, яке неодноразово припиняло перевезення людей маршрутом «Корсунь — Петрушки», аргументуючи тим, що мала кількість пасажирів. Згодом підняли ціну на проїзд до 12 грн до Петрушок. Але і цього виявилося недостатньо. Ми просили замість автобуса пустити маршрутне таксі, яке їздило маршрутом «Лікарня — Петрушки». Нам також відмовили. То, може, просто замінити перевізника? Провести чесний тендер, і нехай працюють інші? Не віримо, що така ситуація можлива в наш час, коли люди можуть вільно потрапити в іншу країну, а ми не можемо доїхати до села, яке знаходиться за 7 км від міста».
Подібною є ситуація і для сіл Виграєва та Сотників. Тож напруга серед сільського населення очевидна й зрозуміла.
Так, як раніше — не буде…
Щоб розібратися в ситуації та знайти шляхи вирішення проблеми, голова райдержадміністрації Василь Клименко ініціював проведення круглого столу. До діалогу запросили керівників АТП-17144 Сергія Ткаченка та Віктора Цабенка, заступника голови райдержадміністрації Олексія Ващенка та заступника голови районної ради Петра Пустільника, а також голів громад, які зіткнулися з проблемою перевезення, — Анатолія Пархоменка (Карашинська ОТГ) та Анатолія Видуту (Моринська ОТГ).
Як пояснюють перевізники, зменшувати чи навіть скасовувати рейси доводиться не з власної волі. Були б вони прибутковими, автобуси курсували б без перебоїв. Стосовно ситуації у Петрушках кажуть, що рейси ці ніколи й не давали прибуток. Просто раніше, коли підприємство мало більше доходів, цю нерентабельність вдавалося покривати. А от коли довелося повністю припинити рух автобусів на Київ і частково на Черкаси, доходи підприємства значно зменшилися, тому зараз доводиться рахувати кожну копійку. І пускати, як раніше, до 5 разів на день автобуси на Петрушки не можуть. А зважаючи на те, що пасажиропотік у селі дуже низький, маршрут довелося й зовсім відмінити, каже Віктор Цабенко.
Аналогічна ситуація і для сіл Виграєва та Моринців. Обговоривши можливі варіанти її вирішення, Анатолій Видута та перевізники зійшлися на думці, що варто спершу перевірити, скільки людей їздять автобусом, провести моніторинг. Від нього і залежатиме, чи курсуватиме автобус на села двічі на тиждень, чи, можливо, лише один раз.
Зважаючи ж на не надто втішні справи у корсунського автоперевізника, який, за словами керівництва, з кожним роком стає все збитковішим, чи не доведеться всім нам (і то у недалекій перспективі) залишитися і зовсім без послуг АТП? Так, як приміром, сусіднє Городище. До речі, там після банкрутства АТП провели конкурс на перевезення серед приватних перевізників, які вже рік з успіхом працюють на міських та приміських маршрутах. Може, доведеться перейняти досвід сусідів і нам?
