Бабця Люда приходить сюди ледь не щодня. Обеліск слави у Заріччі бачить сльози старенької і мовчки їй співчуває.
Батько Людмили Єлисеївни Лихітько – у списку полеглих. Він загинув на війні замолоду. Вона вже давно переросла його за віком, та в серці все носить тугу маленької дитини, яка росла без татуся…
А куди приходити родичам полеглих уродженців Корсуня? Де вибиті їхні імена? І коли, нарешті, це буде зроблено? Корсунь – майже єдине місто на Черкащині, у якому до цих пір нема меморіалу, де були б вибиті імена загиблих на фронтах земляків, розстріляних у Кущаївці та Різаному яру мирних жителів та воїнів, загиблих при визволенні міста. Забудемо ми – забудуть і нас.