10 C
Korsun'-Shevchenkivs'kyy
10 Травня, Субота

Будівничі української армії

АКТУАЛЬНО

В Україні оновили правила дорожнього руху: що змінюється

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил дорожнього руху. Вони стосуються перевезень дітей та увімкнення фар. Про зміни повідомляє постійний представник Кабміну...

На Черкащині триває конкурсний відбір до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють»

Відважних та сміливих, а головне – не байдужих до долі нашої країни запрошують на заміщення вакантних посад: інспектор підрозділу...

Забрав вино та гроші: чоловік обікрав церкву в селі Сидорівці

До поліції звернулася місцева жителька та повідомила, що невідомі особи пошкодила двері та проникла до сільської церкви. З приміщення...
Надросся
Надросся Online - інтернет-ресурс громадсько-політичної газети Корсунь-Шевченківщини "Надросся". Лише свіжі та актуальні новини району, розгляд проблемних питань в суспільному житті, приватні оголошення, корисні поради, привітання та багато іншого.

, Будівничі української армії, Надросся OnlineАртем Колісник: «Моє місце там, де друзі-побратими відстоюють волю і незалежність України»

Він з вигляду – звичайний український хлопець. Так одразу і не скажеш, що за плечима в Артема більше року служби у зоні воєнних дій, в елітному десантно-штурмовому батальйоні 95-ї бригади. Спокійний, врівноважений і небагатослівний. Вже із розмови, коли дізнаєшся про деякі фронтові деталі, розумієш: він – справжній солдат нового українського формату. З тих, хто на війні — через свідомий життєвий принцип «Якщо не я, то хто?»

«У 95-ій ми робили такі речі, що нереально було»

На війну Артем міг і не потрапити, бо мав «залізний» привід залишатися вдома. У свої 34 він батько чотирьох маленьких дітей: дев’яти, семи, п’яти і двох років — двох милих дівчаток і трохи меншеньких від них двох синочків. Усіх любить безмежно. Але так само невимірно багато в його душі і любові до рідної землі, своєї країни. У біді два роки тому опинилася ненька Україна. А щоби лихо не дісталося дорогого серцю краю, любимої сім’ї, вирішив: його місце там, на лінії зіткнення з ворогом.

Зараз зізнається: хотів іти іще у першу хвилю мобілізації, але жінка не пускала. Його вірну дружину Людмилу не важко зрозуміти, адже їй самій, в постійній тривозі за чоловіка і чеканні, доведеться ставити на ноги чотирьох малих діток… На це у чоловіка був переконливий аргумент: «Якщо не я, то хто тоді?» І дружина не змогла заперечити.

Пішов в АТО за четвертою хвилею. У лютому 2015-го був мобілізований, спочатку відправився на навчання на Житомирський полігон ВДВ, у десантно-штурмовий батальйон 95-ї бригади, де провів 2 місяці. Звідти вирушив на Слов’янськ. Коли ведемо розмову про бойові будні у десантних військах, відчуваю за скупими словами бувалого в бувальцях десантника нотки неприхованої гордості.

— 95-та бригада – це еліта українських десантних військ, та й взагалі всієї армії. У 95-ій ми робили такі речі, що нереально було. Ох і не любили нас «сепари», боялись, накривали вогнем тільки так, — розповідає Артем.

— А як часто доводилось потрапляти під обстріли?

— За тиждень, мабуть, рази 3-4 точно. Бувало й таке, що добу сиділи під вогнем. А вперше потрапив під «гради» через пару годин, як тільки приїхав в АТО. Щойно розмістилися, а тут обстріл. Спочатку почало тіпати, а з часом уже так звик, що й не звертав увагу.

Не оминаю нагоди розпитати в Артема про бойові завдання, в яких брав участь. «Ми були відповідальні за зачистку територій під час проведення бойових операцій. Коли наші брали Марьїнку, ми прикривали піхоту і мінометну батарею. Я був «зеушник», керував пересувною зенітною установкою. Якось навіть три дні в оточенні просиділи», — пірнає у потік спогадів мій співрозмовник. Слово «зачистка» спонукає мене думати про немалу небезпеку, на яку наражався солдат.

— Що являє собою зачистка? — прошу Артема роз’яснити.

— Це перевірка населених пунктів на предмет виявлення можливих розвідувально-диверсійних груп після бойових дій. Її виконує бригада із 7-10 осіб. Заглядали, можна сказати, у кожну шпаринку: вели огляд по вулицях, у кожній домівці, чи немає там бойовиків. Якщо когось виявляли – брали в полон. Разом з тим повинні були діяти дуже обережно, щоб уникнути жертв серед цивільних.

— До речі, з якими почуттями цивільне населення було до вас налаштоване?

— Хто як. Була історія – заїжджаємо колоною, стоїть дідусь, маше наче так привітно. Потім нам у спину дістає 18-ту «муху» (РПГ) — і в автомобіль. 10 осіб загинули одразу. Попервах ставлення населення було більше негативне. У Слов’янську нам казали сепари: «Чого ви прийшли сюди. З Росією нам добре було». Шкодили нам, підсовували зіпсовані продукти. Зараз ставлення змінилося, вже більше людей стають на нашу сторону.

Від солдата до комвзводу

Він бачив пекло і смерть друзів. Він небагатослівний і говорить про бойові дії, як зазвичай ми розповідаємо про свої робочі моменти. Нині Артем Колісник справжній військовий-професіонал, адже у червні підписав контракт на службу в Збройних Силах України.

— Я демобілізувався у квітні 2016-го, — розповідає Артем, — побув вдома 2 місяці і вирішив: треба знову йти служити. Тому без вагань підписав контракт. Поки що на півроку (для бійців АТО можливий такий варіант), а далі буде видно.

Як дозволяє закон, він сам собі вибрав місце служби – у 72-й Білоцерківській бригаді. Тепер загартований в боях воїн вже не просто солдат, яким був у 95-й бригаді. Командування оцінило його бойовий шлях, рівень підготовки і вирішило – досвідчений десантник буде командиром взводу. Після підписання контракту, яке відбулося у Новотроїцьку, поїхав на полігон у Чернігівську область на курси старшин батальйонів. Зараз займається підготовкою молодих солдатів. А цими днями побував у відпустці, під час якої ми й зустрілися для цієї розмови.

Безумовно, з новим званням і обов’язками Артем отримав і гарне грошове забезпечення. Про «армійські» гроші зараз говорять багато і навіть роблять на це ставку при виборі професії військового. Але Артем зізнається: тут справа навіть не в грошах. До мобілізації він працював на Селищенському цукровому заводу слюсарем, де теж отримував непогану зарплатню. Міг би й знову повернутися до старої роботи. Проте відчуває: його місце – там, де друзі-побратими відстоюють волю і незалежність України, де патріотизм доводять на ділі, а не на словах. Каже: «А багато у нас таких хлопців, місяць після демобілізації посидять вдома і вертаються». Вертаються, щоб боронити, відстоювати, захищати наш народ, нашу величну землю. І таким героям нашого часу — слава!

Світлана Перець

- Реклама -

КОМЕНТУВАТИ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я

- Реклама -

ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ

В Україні оновили правила дорожнього руху: що змінюється

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил дорожнього руху. Вони стосуються перевезень дітей та увімкнення фар. Про зміни повідомляє постійний представник Кабміну...

На Черкащині триває конкурсний відбір до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють»

Відважних та сміливих, а головне – не байдужих до долі нашої країни запрошують на заміщення вакантних посад: інспектор підрозділу (полк, батальйон, рота) патрульної служби...

Забрав вино та гроші: чоловік обікрав церкву в селі Сидорівці

До поліції звернулася місцева жителька та повідомила, що невідомі особи пошкодила двері та проникла до сільської церкви. З приміщення викрали понад 1000 гривень та...

Фольклористка Марія Квітка отримала престижну кінопремію за дизайн костюмів

Корсунчанка Марія Квітка, українська співачка та дизайнерка, — знову на п’єдесталі пошани. Вона здобула нагороду в номінації «Найкращий дизайн костюмів» на Сьомій кінопремії «Золота...

Ілюстраторів закликають підтримати 5 локальних музеїв

Благодійний фонд «МХП — Громаді» оголосив конкурс для всіх охочих художників на створення 5 ескізів, які стануть принтами на благодійному мерчі. Футболки, світшоти, шкарпетки,...
- реклама -

СХОЖІ ПУБЛІКАЦІЇ

- Реклама -