Райським куточком у мальовничому Виграєві видається будівля школи, що по-сімейному затишно вмостилась поміж дерев десь за два кілометри від сільських хат. Аж поки не підійдеш до неї ближче… Побудована ще в 1914 році, школа хоч і має охайний вигляд, та все ж помережена тріщинами, обліплена цвіллю і світиться голими шпаринами у трухлявих вікнах. Як не доглядали за нею працівники, як не підтримував райвідділ освіти, та для оновлення такого приміщення потрібні немалі кошти. І, звісно, якось би вже його підлатали, щоб школярикам було затишно вчитися, однак в минулому навчальному році кількість учнів 1-4 класів сягнула критично низької позначки – шестеро дітей. От і довелося школу офіційно закрити.
Жителі села забідкались: без дітей пропаде цей привітний історичний куточок. Та порятунок прийшов разом із активістами Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ), які запропонували створити тут свій осередок. Ініціативу підтримали районна рада і адміністрація, відділ освіти. Перш за все подбали про дітей. З нового навчального року їх переведуть у Моринську школу. А оскільки від Виграєва до Моринців – добрих 8 кілометрів, то учнів туди возитиме шкільний автобус.
А яка ж доля самої школи – будівлі хоч і старої, та з хорошою вентиляцією, високими стелями, просторими кімнатами? За розумне використання приміщення і пришкільної території взялися екологи.
«У такому чудовому, пейзажно привабливому місці ми вирішили облаштувати всеукраїнський освітньо-оздоровчий заклад,– розповідає голова ВЕЛ Тетяна Тимочко. – Це буде постійно діючий Центр кращих практик збалансованого розвитку. Тут оздоровлюватимуться діти й дорослі, проводитимуться екологічні та природоохоронні заходи, навчальні семінари, зустрічі тощо. Зараз робимо все, щоб відкрити Центр вже цього літа. Та нас чекає багато роботи».
Разом із Тетяною Валентинівною оглядаємо приміщення. В невеличкій кімнаті силами і коштами ВЕЛ будуть зроблені душові, поряд з якими – внутрішні туалети. Найбільша площа припаде на конференц-зал. Без зволікань доведеться замінити вікна. Поетапно будуть оновлюватись системи опалення та освітлення. Болючим питанням є також питна вода: доведеться бурлити свердловину.
«Справ – непочатий край! – додає голова Корсунь-Шевченківської районної організації ВЕЛ Олександр Майдаченко. – Та поступово наведемо тут лад. Колись ми їздили разом із групами дітей у навчально-тренінговий центр ВЕЛ під Форосом. Вони досі згадують прекрасний відпочинок на Чорному морі. Поки що ця традиція перервалась, та випала нагода створити куточок для змістовного відпочинку на наших рідних теренах. Це – не тільки можливість оздоровитись для дітвори, а й робочі місця для жителів села (на сьогодні залучено вже четверо працівників; у перспективі буде більше). А ще – це «друге життя» для будівлі школи і навколишньої території – місць настільки гарних, що їх просто недопустимо приректи на руйнування».
Олена МАРЧИК
