Новий рік – чи не найулюбленіше свято кожного з нас. Воно завжди викликає дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне. Усюди святкова атмосфера, усі готуються до свята – вибирають красиві ялинки, купують різні фрукти, солодощі, готують подарунки для близьких. Але ж як можна спокійно святкувати, коли частину нашої країни з її захисниками досі тримають під прицілом підступні окупанти. Поділитися духом новорічних свят та відвезти подарунки й гостинці нашим хоробрим захисникам в АТО вирушили невтомні і віддані своїй справі волонтери Корсунщини.
Небайдужі корсунці зробили все можливе, щоб якомога більшій кількості наших земляків в АТО передати не тільки зібрані подарунки, а й те щире духовне тепло, яке не менш необхідне відважним воїнам. Як повідомила нам координатор волонтерської групи Корсунь-Шевченківського району Людмила Сімшаг, активну участь у підготовці новорічних подарунків воїнам брали діти Корсунщини.
– Вони виготовили більше сотні оберегів нашим солдатам, зібрали подарунки та інші гостинці. Частину з них ми відправили в рамках акції «Миколайчик солдату», а іншу передали вже напередодні Нового року. Справжні молодці, і я від імені всієї нашої волонтерської групи щиро дякую їм та їхнім батькам за те, що виховали таких чудових, чуйних і щирих дітей. Близько 40 коробок подарунків зібрали учні шкіл нашого району та діти села Матусова (Шполянщина).
– Хто ще допомагав вам збирати посилки в АТО і які ж саме подарунки отримали солдати?
– Взагалі напередодні поїздки на нашому волонтерському складі було дуже шумно, кипіла робота: фасували цитрусові, каву, чай, цигарки, миючі засоби, мед, яблука та багато інших продуктів і необхідних речей.
На наші заклики, як і завжди, відгукнулися місцеві підприємці та фермери: Олександр Стрига, Олег Раєвський, Павло Журавель, Людмила Євич, Юрій Пилипенко, Олександр Безклубий, Микола Келеберда, Петро Ткаліч, Лілія Крат, Едуард Добровольський, підприємці з Соборної площі та інші. Сім’я фермера Степаненка передала нам 3 свинячі туші, з яких волонтери Квіток під керівництвом Михайла Кравченка виготовили для новорічного столу бійцям близько 70 кг шашлику, 35 кг котлет, 8 кг відбивних, 6 рулетів та запашного сала по-домашньому, намололи 100 кг сального паштету та підготували 30 кг супових наборів. Також квітчанські господині напекли 3 ящики пиріжків. Не менш потужною була підтримка й селищанської громади. Разом з незмінним благодійником – місцевим підприємцем Валерієм Безуглим жителі Селища передали нам майже 90 літрів молока, декілька ящиків пиріжків та 2 ящики апельсинів і лимонів. Потужна підтримка надійшла й зі Стеблева. Сергій Устименко передав близько 70 кг яблук та майже 130 кг меду. Також стеблівці підготували домашню випічку, заготовки, підтримали коштами.
Приємно бачити і розуміти, що не всі зневірились, а навпаки, в умовах складного сьогодення все ж допомагають, хто чим може. Наприклад, благодійник з Шендерівки передав декілька пар чобіт і теплий одяг, а на фермі Ніни та Олександра Новохацьких в Гарбузині взагалі зібралася справжня толока: зо два десятки господинь куховарили з душею, наліпили приблизно 2,5 тисячі (30 баклажок) смачних вареників з капустою та начинкою і інших смаколиків.
Повний мікроавтобус продуктів (близько 1 тонни) привезла громада Матусова, а місцевий фермер Олександр Гомонюк передав 150 кг яблук та близько 10 відер засоленої баранини. Також нам допомогли із соляркою для волонтерського транспорту керівництво Корсунь-Шевченківського лісового господарства і матусівський фермер.
Всі подарунки, продукти, маскувальні сітки, плащ-намети, теплий одяг, каремати та буржуйки, виготовлені підприємством «Монолітсервіс», завантажили в бус Володимира Степановича Липки. Він відразу відгукнувся на прохання волонтерів і в цій нелегкій поїздці провів за кермом близько 22 годин, проїхавши понад півтори тисячі кілометрів до лінії фронту і назад. Разом з ним дух рідної землі нашим бійцям возили Сергій Рога, Михайло Кравченко і голова районної спілки воїнів АТО Олександр Журавльов.
– Солдати, мабуть, з нетерпінням чекали вашого приїзду? – запитую учасників поїздки. – Скільки військових підрозділів вам вдалося відвідати напередодні свята?
– Справді, солдати дуже на нас чекали і зраділи, коли ми приїхали. А дехто, радісно нас обіймаючи, навіть викрикував: «Ой, як Корсунем пахне! Дайте, будь-ласка, у вашій машині хоч трошки посидіти, рідним корсунським повітрям подихати!» І ця напівжартома сказана фраза була до сліз щирою. Можна собі лиш уявити, як наші земляки там сумують за домівками. А коли приходив час прощатись – мало сльози не набігали на сірі й стомлені солдатські очі, – розповідає квітчанський волонтер Михайло Кравченко.
– Першою нашою зупинкою на сході країни був Слов’янськ, – говорить Олександр Журавльов. – Бійці 95-ї аеромобільної бригади, в якій несе службу наш земляк – квітчанин Віталій Думенко, зраділи самій зустрічі не менше, ніж привезеним подарункам. Часто важко собі уявити, наскільки велике значення має духовна підтримка солдатів. Вона дуже сильно впливає на їх емоційний стан і мотивує наших відважних воїнів.
Далі – Артемівськ. Навіть в умовах підвищеної боєготовності наші хлопці – Андрій Зозуля з побратимами – на подарованому волонтерами Корсунщини УАЗі виїхали нам назустріч, щоб отримати гостинці для 59-ї механізованої бригади. Бійці чесно поділили подарунки, і жоден з підрозділів не залишився без гостинця. Шашлики хлопці залишили для Новорічної ночі, а готові добреники передали на передову, аби ніхто не залишився в святкову ніч без уваги. Розвідникам також «під ялинку» передали рулон плівки-гідробар’єру та інструменти для ремонту автомобілів. Також на зустріч приїхав земляк з Кошмака Володимир Шкляренко. Тепла зустріч, на жаль, була недовгою, бо ж хлопці поспішали повертатися до своїх обов’язків, а нас підганяв мокрий сніг, погана дорога і найголовніше – бажання зустрітися з якомога більшою кількістю земляків, які так на нас чекали.
Наступною «ялинкою» куди ми привезли подарунки, стала для нас 53-тя механізована бригада. Тут нас зустрічав Анатолій Іваненко, і оскільки він до мобілізації працював вчителем історії та права Корсунь-Шевченківської школи №1, то чи не найбільшу радість серед усього привезеного йому подарували листи і обереги від учнів школи та всього її колективу. Приємно, що саме такі люди захищають нас на війні. Відповідальний, охайний, зі справжньою офіцерською виправкою, він подає справжній приклад своїм учням, які можуть гордитися вчителем-офіцером.
– Гостювали недовго. Швидко попрощалися з бійцями та вирушили далі, – розповідає Михайло Кравченко. – Через негоду та ожеледицю майже надвечір насилу дістались складів 93-ї механізованої бригади та передали хлопцям з «Карпатської Січі» буржуйки, м’ясо і смаколики. Захисники Пісок були надзвичайно раді подарункам, а ми рушили далі.
Погода погіршувалась з кожною хвилиною. Кожні 10-15 хвилин дорогою до міста Курахового нам доводилось зупинятись, щоб очистити скло та склоочисники від льоду. Вже потемки ми дістались 14-ї окремої механізованої бригади. Зовсім змерзлі, під дощем та снігом Владислав Коровник і Андрій Дацько зі своїми бійцями чекали нас майже 5 годин. Але ніяка негода не завадила захисникам Мар’їнського району радісно зустріти волонтерів – помічників Діда Мороза. Ми відразу ж перевдягли в теплий одяг промоклих до нитки артилеристів і танкістів, які без упину розпитували: як там удома, як там Корсунь, чим живуть зараз люди в районі… Як і на попередніх зустрічах, хлопці були дуже раді, і всі ми розуміли, що не тільки гостинцям вони радіють, а й тій духовній ниточці, яка хоча б на короткий час нагадувала їм про рідну землю, сім’ю, домівку…
Близько восьмої вечора вже й самі зовсім втомлені, ми прибули до Великої Новосілки, де несуть службу прикордонники. Це була остання зупинка в нашому маршруті, і після того як передали листи й гостинці – тут і заночували.
– Ви стали справжніми помічниками Діда Мороза для наших земляків в АТО. Очевидно, що вам довелось чути від усіх цих людей лиш одне новорічне бажання?…
– Справді. Всі підрозділи, в яких ми побували, всі солдати, з якими ми зустрілись, як і багато інших бійців – чиїхось синів, братів, чоловіків, батьків – всі вони як один мріють про те, щоб ця війна нарешті закінчилась, щоб на сході нашої країни запанував мир і всі ці люди змогли повернутись до своїх домівок. Вони дуже дякували нам і передавали щирі слова подяки та привітань всім своїм рідним і близьким, всім, хто не втратив надію на мир у країні, всім, хто підтримує їх морально й матеріально. Серед них панує дух дружби й братерства. Про це можна судити навіть з того, як чесно і справедливо вони розподіляли між собою привезені гостинці й подарунки, – зауважує Михайло Кравченко.
– Я ж від імені всіх волонтерів та від себе особисто висловлюю щиру подяку та закликаю підтримувати наших земляків. Навіть моральна підтримка надзвичайно важлива для них там, на фронті. Перемога на всіх буде одна, і йти до неї ми повинні разом, — підкреслила Людмила Сімшаг.
– Війна на сході закінчиться тоді, коли на заклик «Слава Україні!» весь Донбас відповість «Героям Слава!», — додав наостанок Михайло Кравченко.
Василь МАНІЛО
