День рибалки, який цього року відзначається 8 липня, сміливо можна вважати всенародним святом. Його святкують тисячі любителів рибної ловлі, яким це заняття приносить радість і насолоду. А наші земляки з громадської організації риболовів Корсунщини ще й довели свою активну громадянську позицію та вносять свою лепту в благоустрій рідного краю.
Проте святковий настрій нині панує не скрізь. Вкотре за останній час ми згадуємо про Мартанський ставок – чарівне дзеркальне плесо посеред Корсуня – з нотками гіркоти. Не той тепер ставок, не той, хитають головами корсунці, які прогулюються тротуаром по вулиці Ярослава Мудрого, поглядаючи на некошені береги і очерет та згадуючи, яким доглянутим він був ще пару років тому. Що ж сталося? На цю тему ми ведемо розмову з тимчасово виконуючим обов’язки голови відокремленого підрозділу Мартанського ставу ГО риболовів Корсунщини Віктором Поповичем.
— Вікторе Миколайовичу, ми бачили ще кілька років тому, як процвітав Мартанський став. Рибалки були тією рушійною силою, яка робила тут все: косили береги, садили деревця, проводили суботники з прибирання територій. А зараз люди йдуть повз і бачать, що ставок занедбується. З чим це пов’язано?
— Мабуть з тим, що зараз наша організація дещо ослабла. Зараз у нас у відокремленому підрозділі рибалок десь близько 200 осіб. Було 400. Але з цих 200 внески за минулий рік здала тільки 51 особа. Рибалки вже не хочуть членствувати в організації. Мотивують, що риба не ловиться. З числа рибалок більшість – пенсіонери. Одні мають проблеми зі здоров’ям, у інших — як у всіх пенсіонерів — немає коштів. Навіть тих 200 грн на рік, які ми збираємо як внески. Пенсіонери не ходять на чергування, щоб ловити браконьєрів. Пенсіонери мало беруть участь у суботниках.
— Отже вам потрібна «свіжа кров»?
— Нам потрібна допомога. Мені здається, якби нам хоч трохи допомагали, ті самі органи влади, то нам було б легше. А так… Ось наприклад, ми ходили на сесію міської ради, написали заяву, все зробили як слід, а нам депутати навіть не надали слово для виступу. Днями знову був у міській раді, просив – допоможіть нам хоч берег викосити від дороги. До одного депутата підійшов, до другого-третього – ніякої реакції. Кажуть: то ваш ставок, то беріть і обкошуйте. А з ким? Ми тільки-но почали по-новому працювати. (Нагадаємо — у квітні рибалки утворили відокремлений підрозділ рибалок Мартанського ставу громадської організації риболовів Корсунщини — ред.).
— То у вас взагалі немає помічників?
— Зараз знаходяться небайдужі. Ось відкрився рибацький магазин навпроти «Ощадбанку». Там мені пообіцяли допомогу грошима. Допомагають тримати окремі ділянки берега у порядку ті громадяни, які займаються облаштуванням зон відпочинку на ставку. Це депутати міської ради Павло Калініченко та Світлана Гриб. Нещодавно ми провапнували ставок, то по допомогу звернулися до помічника народного депутата Г.Бобова, і нам через три дні виділили повний ЗІЛ вапна із Селищанського заводу. Ми цим вапном спершу «продезінфікували» ставок, тобто зробили його обробку для того, щоб вбити різні інфекції, наприклад рибного кліща, а потім залишками рятували ситуацію, коли на ставку почала дохнути риба. Тоді ми човнами розвозили це вапно по всьому ставку, і зараз ситуація наче в нормі.
— А яка була причина замору риби?
— Коли ми виявили цю біду, то зразу викликали екологів, я повідомив міську раду, заступника міського голови Павла Гладкого. Він миттєво відреагував, і до нас швидко приїхала лабораторія, яка взяла проби води. Як нам повідомили, у вершині ставка було мало води, і рибі не вистачало кисню, тому вона почала пропадати.
— Здається, що це далеко не всі проблеми Мартанського ставка…
— Так. Є дуже велика проблема – шастають браконьєри. Дуже важко боротися з браконьєрами, тому що вони нас (тих, хто з ними бореться) вираховують. Вони з мобілками, тільки помітять, що ми в човен сіли – вже повідомляють «колег», і ті тікають. Та й вести боротьбу з браконьєрами, по суті, немає кому. Я сам особисто часто патрулюю ставок – виходжу серед ночі з ліхтарем і біноклем… Ось такі в мене є ліхтар і бінокль (демонструє)… Але мені одному дуже важко з ними боротися. Якби хоча б осіб 10 – то ми могли б якось протидіяти.
Ще одна проблема — дамба на ставку не сьогодні-завтра впаде. Комісія приїжджала не один раз, обдивлялися, радилися, але зрушень поки не бачимо.
— Вікторе Миколайовичу, разом з тим нещодавно був утворений окремий підрозділ риболовів Мартанського ставка. Отже, на якісь зрушення ви розраховуєте?
— Хочемо зараз організувати рейди та чергування. Потрібно думати і про те, щоб хоч якось нагнітати кисень рибі, аби вона більше не дохла. До речі, ми пробували це робити моторним човном. Якби таких залучити більше – ефект був би відчутний. У нас вже і рибка почала ловитися, коропчик підріс, який ми восени запустили. Їздили за цим зарибком аж у Листвину. Привезли півтонни гарного коропа, ще й 50 кг карася. Думаю, справи скоро підуть на краще. Я переживаю за цей став так, як мені здається, кожна людина тут, у Корсуні. Адже це наша окраса. Ви попробуйте ще десь у райцентрі найти таке плесо серед міста, як у нас. І тому боляче дивитися, що там все позаростало, очерети некошені. Це ж не тільки для рибалок-любителів, а для всіх корсунців. Мені здається, що без цього ставка у Корсуні немає життя. Тому дуже хочеться для людей, для міста відродити наш Мартанський ставок.
Записала Світлана Перець
