У Корсуні-Шевченківському відзначили 250-ліття знаменитого гайдамацького повстання – Коліївщини, яке яскраво описане Тарасом Шевченком, в епіцентрі якого була Черкащина, і Корсунщина зокрема. З нагоди цієї дати всю правду про Коліївщину корсунцям розповідав Євген Букет – історик, дослідник, головред газети «Культура і життя», член Національної спілки журналістів України, член правління Спілки краєзнавців України, патріот свого краю.
Передбачалося, що лекція відбудеться у приміщення районної бібліотеки для дорослих. Бібліотекарі підготували з огляду на це тематичний презентаційний стенд «Українське козацтво – видатне явище в історії». Та гостей заходу прийшло так багато, що, ознайомившись із виставкою, вони перейшли в іншу, просторішу залу в приміщенні міської ради.
– 1 червня 1768 року Максим Залізняк разом зі своїми побратимами визволив Корсунь. Так розгорталась Коліївщина. Це була остання започаткована славним гетьманом Богданом Хмельницьким спроба відновлення Української козацької держави. Саме наслідуючи Хмельницького, Залізняк та його побратими розсилали повсюди листи і казали: «Тут буде нова Гетьманщина. Тут буде велика козацька вольниця». Що ж, минуло чверть тисячоліття з тих пір, і нині ми уже сповна можемо оцінити роль тодішніх подій, – наголосив, перш за все, Євген Букет.
Коліївщина. Що то було за повстання? Наші вороги, як наголосив історик, спеціально перекручували трактування цієї назви. Але «Коліївщина» походить не від слів «колій» чи «колоти», а від шляхетської надвірної міліції, яка була при шляхетських маєтках, набиралася, в основному, з українців, і в народі цю службу в XVIII ст. називали колійною через особливості несення цієї служби: вона велася почергово, так би мовити, поколійно. І рушення колійців так і назвали «Коліївщиною» (на кшталт «Хмельниччини» та «Паліївщини»). Наші вороги, продовжує аналізувати Євген Букет, намагалися показати цих повстанців коліями із залізяками, які нібито робили безчинства, не маючи жодної ідеології та навіть здорового глузду. Насправді це було зовсім не так, тому що весь Гайдамацький рух, за словами видатного сучасного історика Тараса Чухліба, – це була столітня війна українського народу за державну незалежність.
Чимало інших пізнавальних історичних фактів розповів історик. Також гості просвітницького заходу мали можливість придбати його авторську книгу «Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини». Чому саме цю постать так пильно досліджував автор? «Сьогодні ми знаємо імена всіх полковників Війська Запорозького, які почергово керували повстанням: Йосип Шелест, Максим Залізняк, Микита Швачка та Іван Бондаренко, – пояснює історик, – і я вирішив розпочати із життєпису останнього полковника Коліївщини, про якого раніше писали найменше. Адже його діяльність не вкладається в жоден із відомих міфів. Іван Бондаренко найдовше воював за вільну Україну проти східних і західних окупантів та їхніх поплічників. Правобережна козацька вольниця, на чолі якої в липні 1768 року став отаман Бондаренко, донині жива в пам’яті народній. І сьогодні немає жодних сумнівів у тому, що Коліївщина – важлива ланка в процесі українського національного державотворення».
Історія перепліталася із піснями: співав для корсунців заслужений артист України, кобзар-бандурист Тарас Силенко. Як зазначив у підсумку Євген Букет, рівень проведення зустрічі у Корсуні-Шевченківському завдяки організаторам Юрію Сиротюку, Вадиму Стоянову та місцевому корсунському історику Оксані Степаненко вдалося провести на високому рівні. Особливо приємно, що стільки корсунців прийшли послухати лекцію. Ділився спогадами, почутими від старожилів, місцевий краєзнавець Леонід Ворошило: «Гайдамаки зайшли у Корсунь через яр, який тягнеться з боку сучасного «Вітряка» і стадіону «Колос», на другий день після Петрівки. Народна пам’ять про це жевріла ще на початку ХХ ст.». Прибули на захід і старшокласники із села Квіток разом зі своїм учителем історії Василем Отземком, студенти педколеджу, люди різних професій, та неодмінно – зацікавлені в темі, мислячі, охочі знати своє минуле. Заради майбутнього.
