Криміногенна ситуація в Корсуні помітно погіршилась за останні роки. У поліції ситуація не змінюється – кадрова криза. Є у нас, щоправда, ГО «Громадська варта» – організація, що на громадських засадах патрулює в місті, слідкує за порядком у ньому, виявляє порушення. Однак вона (неодмінно із представником поліції) проводить рейди лише у вихідні дні. А от у будні, особливо вечорами, все одно неспокійно. «Яким чином можна поліпшити цю ситуацію?» – цікавлюсь у голови «Громадської варти», депутата міської ради Павла Марченка.
– Спокій міста значною мірою залежить від контролю за його, так би мовити, кордонами. На сьогодні ми не знаємо, які автомобілі заїжджають в Корсунь, так само не орієнтуємося, хто його покидає. Тож питання про доцільність відеоспостереження на в’їздах-виїздах з міста неодноразово порушувалось на сесіях міської ради. Для купівлі відеокамер міська рада вирішила виділити 100 тисяч гривень у 2016-му році та ще 100 тисяч – у 2017-му. На ці кошти буде закуплено вісім або дев’ять максимально якісних камер, – зазначив депутат. Ідею того, що місто повинні охороняти відеокамери, підтримують і мешканці Корсуня.
Загалом камери є різні і за функціональністю, і за ціною. Як повідомив Павло Марченко, для контролю кордонів міста будуть придбані спеціальні камери, тобто такі, які здатні розпізнати навіть номерні знаки автомобіля. Та, як з’ясувалось, чотири оглядові камери (менш точні) вже кілька років поспіль встановлені в центральній частині Корсуня. Однак зараз вони не функціонують. Чому? З цим питанням звертаємось до на- чальника районного відділення поліції Руслана Воронецького. І ось його коментар:
– Так, оглядові камери в межах Корсуня насправді є, і розміщені вони в оптимальних точках для відеоспостереження. Але на сьогодні вони виведені з дії. Причина досить банальна: камери перестали передавати сигнал, як раніше, через вай-фай, бо для цього потрібно придбати ліцензію в Центрі радіочастот. Що робити? Слід провести певну роботу, яку ми, власне, вже розпочали і, сподіваюсь, ближчим часом успішно завершимо.
Отож місто буде під прицілом відеокамер. Ми позбудемося фактору вседозволеності у форматі «все можна, бо ніхто не бачить». Звісно, це вселяє оптимізм. Хоча позбутися скепсису чомусь не вдається… Як тішило прийняте торік рішення про заборону продажу алкоголю після 22-ї години! Якоюсь мірою це також мало поліпшити криміногенну ситуацію. А як насправді? В рамках журналістського експерименту цього тижня я телефонувала опівночі місцевим таксистам із проханням привезти додому алкогольні напої – від пива до горілки. І не відмовив ніхто.
«Дякую, не треба», – вже сама відрізала у відповідь. А короткі гудки в мобільному не могли заглушити думки: «Невже і цього ніхто не бачить?..»
Олена МАРЧИК
