Ювілеї — це завжди своєрідне підбиття підсумків. Час, коли можна з відстані літ дати оцінку рокам, що минули, переосмислити помилки та взяти безцінний досвід у подальшу путь. До ювілейного рубежу підійшли і міста-побратими Корсунь-Шевченківський та Гіфхорн. Цього року вони відзначають 30-річчя з дня, коли був підписаний договір про партнерство. Згадаймо разом той шлях, який поріднив два різних міста, дві різні ментальності, два народи.
Біля витоків дружби стоїть вітряк
Історія партнерства між Корсунем-Шевченківським з Гіфхорном розпочалася з… вітряка. А саме з того, до якого ми, корсунці, звикли — що височіє на в’їзді у наше місто зі сторони Сміли. Це він проклав дорогу з невідомого наприкінці 80-х Гіфхорна до нашого міста. Першопрохідцем же став гіфхорнець Хорст Вробель — власник Міжнародного музею вітряків, який вивчав та колекціонував вітряки з усього світу. І так трапилося, що йому бракувало одного — з колишнього Радянського Союзу. Переглянувши сотні фото з вітряками з усього СРСР, випадково Хорст Вробель зупинив свою увагу саме на корсунському вітряку. Щоб вивчити його конструкцію та згодом звести на території свого музею точну копію, затятому колекціонеру довелося пережити чимало бюрократичної тяганини. Згодом, потрапивши до Корсуня у 1988 році, Хорст Вробель отримав пропозицію від колишнього заступника голови райвиконкому Миколи Мартинова започаткувати партнерство між Корсунем-Шевченківським та Гіфхорном. На той час це була революційна ідея. Зважившись на цей крок, вже наступного року у грудні обидві сторони підписали договір про співпрацю.
1989 — рік підписання договору про партнерство
Перші згадки про візити гіфхорнців датуються 1 липня 1989 року. Тоді у №78 газети «Ленінським шляхом» вийшла стаття «Хліб і мир — пароль життя». Цього ж року наприкінці грудня у Гіфхорні був підписаний договір про партнерство. До складу делегації з Корсуня-Шевченківського ввійшли Микола Петрович Мартинов — заступник голови райвиконкому, Віктор Іванович Лозіцький — голова міськвиконкому, Петро Петрович Ткаченко — редактор газети «Ленінським шляхом», А.О.Бондаренко — директор верстатобудівного заводу та ансамбль з с. Нетеребки.
Повернувшись з поїздки у Німеччину, колишній редактор районної газети «Ленінським шляхом» (нині «Надросся») Петро Ткаченко написав:
«Зустріч була жаданою і теплою. […] Як мені здалося, завчасно і капітально готувалися хазяї ратуші до найвідповідальнішої церемонії. Запросили багато гостей і керівництво Німецько-радянського товариства, членів районного і державного управління, сім’ю Вробеля, як одного із зачинателів співробітництва двох міст.
Ложу преси заповнили журналісти із найсучаснішою фотооптикою і магнітофонами. На другому поверсі розмістився міський мадригальний хор та наших п’ять хлопців з вокально-інструментального ансамблю із Нетеребки. […]
Одностайно схвалюється текст договору. З обох сторін підписується цей важливий документ. Від Корсуня-Шевченківського підписи поставили: М.П.Мартинов — заступник голови райвиконкому та В.І.Лозіцький — голова міськвиконкому.
Не передати того хвилювання, яке ми відчули, коли під склепінням величної споруди вибух оплесків сколихнув зал, гості та господарі стоячи вітали один одного з простою, начебто звичною і в той же час значимою подією.[…]
Беру бліц-інтерв’ю у Михайла Макарова, якого прошу відповісти на одне запитання — значимість події, яка щойно відбулася:
— Можете відмітити в пресі, що з областей та районів України ви — піонери у такій важливій справі. Нехай прості люди двох міст мають можливість зустрічатися, відвідувати один одного. Тепер виникла більша можливість обмінюватися спортсменами, художніми колективами, школярами, ініціативними групами, сім’ями. Ви зробили хорошу справу для співробітництва, спілкування, для більшого взаєморозуміння, зміцнення миру між народами.
Гуманітарна допомога на початку 90-х років
Завжди були і лишаються відкритими для добрих справ наші друзі з Гіфхорна. Протягом років партнерства вони неодноразово підставляли своє плече підтримки корсунцям. Особливо ж важливою була допомога у 90-х роках. Тоді побратимство робило свої перші кроки. І своєю небайдужістю, готовністю прийти на поміч жителям Корсуня-Шевченківського гіфхорнці довели — вони будуть йти з нами пліч-о-пліч навіть у складні часи.
Чотири рази колони вантажівок з гуманітарною допомогою заїжджали у Корсунь з Гіфхорна. Так, під час приїзду у Корсунь гуманітарного конвою наприкінці грудня 1990-го року центральній районній лікарні було передано 25 тисяч одноразових шприців, 9 тисяч систем для переливання крові, значну кількість ліків — антибіотиків, анальгетиків, препаратів для анестезії та дезінфекції. Крім того, в аптеці гіфхорнці власноруч змонтували апарат одержання апірогенної дистильованої води для приготування фізрозчинів.
Наступного разу, у березні 1991-го року, темно-сині фургони з емблемою німецького Червоного Хреста знову привезли у подарунок для жителів району медикаменти, лікувально-діагностичну апаратуру. Доставлено було, зокрема, 20 000 одноразових шприців, дефіцитні на той час знеболюючі засоби, а також наркозний та еклектрохірургічний апаратати, інкубатор для виходжування недоношених немовлят, пересувний рентгенапарат.
Під час наступних візитів гіфхорнці привезли тонни одягу, тисячі пар взуття, продукти, медичне обладнання, передали автомобіль «швидкої допомоги».
Сотні корсунських дітей побували у Гіфхорні
Щиро, сердечно та по-батьківськи турботливо завжди приймали у Гіфхорні дітей з Корсуня. За 30 років, відколи існує партнерство, Німеччину мали можливість відвідати сотні учнів навчально-виховних закладів Корсуня.
Пригадує колишній директор Корсунь-Шевченківської дитячої школи мистецтв Степан Луців: «Партнерські стосунки між педагогічним та учнівським колективами школи мистецтв та Гіфхорном розпочалися у жовтні 1994 р. Корсунців дуже тепло приймали, за наших дітей вони раділи, як за рідних і щиро захоплювались їхньою майстерністю, вихованістю».
З останніх проектів, який об’єднав учнів з Корсуня та Гіфхорна, став проект «Втеча та вигнання». Старшокласники гімназій обох міст-побратимів не лише мали нагоду познайомитися ближче з ментальністю різних народів, побувати вперше в Україні та Німеччині. Їхнє спілкування мало набагато глибший зміст — вони торкнулися болючих, але таких важливих, тем: доль остарбайтерів з України та війни на Сході України.
Для того, аби мотивувати корсунських учнів до вивчення німецької мови, Гіфхорн минулого року ініціював щорічне відзначення переможців олімпіад з німецької мови різних рівнів поїздкою до Німеччини. І такі обміни молоддю дуже важливі, адже саме так — пізнаючи один одного, спілкуючись, товаришуючи, ми вчимося розуміти один одного.
Соціальна сфера — у центрі уваги
Приділяючи велику увагу культурним та учнівським обмінам, Гіфхорн постійно опікувався матеріальною допомогою Корсуню-Шевченківському у соціальній сфері.
Йдучи назустріч потребам людей з інвалідністю, які об’єднані у громадській організації «Повір у себе» (голова Іван Чабан), у 2002-му році Гіфхорн передав їм мікроавтобус. Жовто-синій автобус, який курсує сьогодні містом, — теж подарунок міста-побратима.
Вагому допомогу отримала у 2012-му році центральна районна лікарня — тоді з Гіфхорна надійшло 65 функціональних ліжок та 30 тумбочок до них. Як розповів головний лікар ЦРЛ Віктор Завертайло: «Цей подарунок дорогий для нас не лише матеріально, а й тим, що це благородний жест наших друзів, які щиро вболівають, аби корсунці лікувалися в кращих умовах». Генераторами цієї благодійної допомоги з Німеччини стали Хорст Вробель та голова «Кола друзів Корсуня-Шевченківського у Гіфхорні» Адольф Ланглотц. Вони згуртували навколо цієї ідеї людей та зібрали необхідні кошти. Організацією перевезення цінного вантажу в Україну переймався куратор партнерських відносин, начальник відділу культури гіфхорнської ратуші доктор Клаус Майстер. Ліжка і донині слугують у реанімаційному, хірургічному, травматологічному, пологовому, неврологічному та дитячому відділеннях.
Освітні горизонти
Відкритий та готовий допомагати усім, хто хоче вивчати німецьку мову, — саме так можна охарактеризувати одну з граней партнерства Гіфхорна і Корсуня-Шевченківського.
Дізнавшись про те, що при районному центрі дитячої та юнацької творчості діє гурток з вивчення німецької мови, бургомістр Гіфхорна Маттіас Нерліх передав для педагогів та учнів навчально-методичні посібники та підручники. Користуватися ними можуть не лише гуртківці, а й викладачі німецької мови шкіл міста. Окрім цього, РЦДЮТ отримав у подарунок ноутбук та проектор. За спостереженнями вчителя німецької Віллі Кнерра, який викладав німецьку мову в мовному таборі при районному центрі дитячої та юнацької творчості влітку 2018-го року, таке технічне забезпечення значно покращить якість викладання.
Завдяки фінансовому сприянню Гіфхорна були придбані комп’ютери у читальний зал Корсунь-Шевченківського педагогічного коледжу. А під час відзначення 95-річчя цього закладу бургомістр Маттіас Нерліх передав коледжу проектор, який послуговує у навчальному процесі майбутніх вчителів.
Подарунок з Німеччини — установка з очищення води
Останнім з цінних подарунків стала установка з очищення питної води, що була закуплена в рамках проекту «Чиста вода для Корсуня ІІ». Пункт, що розташувався навпроти педагогічного коледжу по вулиці Героїв Майдану, маркований фірмовою вивіскою «Здорова вода», гарантію якої забезпечує столична фірма «Антріс». Сама установка є розробкою науково-виробничого об’єднання «Екософт», вітчизняного виробника водоочисного обладнання (і одного з найбільших у світі), продукція якого користується попитом в країнах ЄС, Східній Європі і США. На її придбання було спрямовано 9995 євро.
Найцікавіше — попереду
Описані віхи в розвитку партнерства — це лише частина тієї великої роботи, яка велася протягом 30-ти років між Корсунем-Шевченківським та Гіфхорном. А скільки зустрічей, справжньої дружби зародилося за це час між корсунцями та гіфхорнцями!
Багато людей заслуговують на найщирі слова вдячності. Це як гіфхорнці, так і корсунці: Хорст Вробель, Адольф Ланглотц, Маттіас Нерліх, Манфред Бірт, Хорст Ганц, Клаус Майстер, Бернд Тіллє, Рюдігер Вокенфус, Сергій Резнік, Володимир Буткевич, міські голови Віктор Лозіцький, Михайло Самойленко, Олександр Гайдай, заступник міського голови Ольга Шевчук та багато-багато інших.
Маючи за плечима такий вагомий ужинок здобутків, впевнена, що попереду на партнерство чекає не менш інтенсивне завтра, адже зараз до нього залучені молоді та амбітні корсунці. Дякую кожному, хто відкритий до діалогу та співпраці, хто готовий допомагати дієвою порадою, щирим словом і ділом. Разом ми виведемо партнерство на нові щаблі у його розвитку.
Валентина ДОВГОПОЛА,
голова громадської організації «Партнерське об’єднання Корсунь-Шевченківський — Гіфхорн»
