Ось уже більше двох тижнів громаду міста розбурхують події і чутки навколо нашої перлини — Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного Заповідника. Одні кажуть: його закривають, інші — нібито якийсь пожадливий магнат збирається приватизувати привабливу місцину. «Невже заповідну землю продають?» — з тривогою запитують один одного корсунці. Але не просто цікавляться, а й готові з усією заповзятістю і невичерпним патріотизмом, який неодноразово доводили, відстоювати наше історичне надбання. Що ж спричинило таке громадське занепокоєння? Спробуймо розібратися.
Вівторковий ранок, 2 серпня, для корсунських активістів розпочався на площі біля брами Заповідника. Чекали зустрічі з начальником управління культури і зв’язків з громадськістю Черкаської ОДА Олегом Островським, знаним також як крайовий отаман «Вільного козацтва Холодного Яру». Прибув отаман із незначним, але відчутним у таку спеку спізненням на «Тойоті Ленд Крузері» з іменним номером «ВОЛЯ». На той час у громади до нього вже назбиралось багато запитань і ще більше — емоцій.
Які події стали передісторією цього візиту? Вперше в Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник пан Островський завітав 21 липня. Прийшов він у кабінет до директора Парасковії Степенькіної у товаристві незнайомої для неї людини.
– Перше, що запитав мене Олег Анатолійович, – розповідає директор Заповідника, – чи знаю я, що мене буде звільнено. Оскільки я ознайомлена з доповненням до Закону України «Про музеї та музейну справу», згідно з яким із керівниками закладів культури будуть розриватись договори і укладатися нові на конкурсній основі, то я відповіла ствердно. Однак після цієї репліки прозвучали й інші: мовляв, Заповідник буде закрито, а Олег Островський як керівник не стане рекомендувати його туристам. І, врешті, запитав, чому людина, яка пропонує розмістити в парковій зоні дитячий майданчик, не отримала на це дозволу.
Як зауважила Парасковія Яківна, вона без зволікань відповіла: законодавством заборонено розміщувати тимчасові споруди на території Заповідника і, відповідно, вона не може дозволити встановлювати тут ні майданчики, ані жодні бізнес-структури. І тоді розпочалась прогулянка парком – «із задоволенням і не без моралі». Головними зауваженнями гостей були такі, як невикорчуване коріння двох кущів, спущені шини військової техніки та інші недопрацювання господарського плану, які Олег Островський фотографував із «найвигідніших» ракурсів. Та чомусь він не побачив того величезного обсягу зроблених у Заповіднику справ при «смішному» обласному фінансуванні, що за останній рік склало аж… 8 тисяч гривень. А поточні ремонтні роботи всередині приміщення очільник обласної культури фіксував на камеру як непривабливі місця.
Останньою краплею стала нарада з працівниками культури в приміщенні облдержадміністрації.
– У телефонному режимі колеги, присутні на офіційному зібранні, повідомили мені, що пан Островський, доповідаючи про плановий моніторинг музеїв області, зокрема Корсунь-Шевченківського, кинув некоректну і неприпустиму для культпрацівника фразу, що «таким керівникам, за давнім козацьким звичаєм, відрубувати руки потрібно і на палю садити», – говорить Паша Яківна.
Коли чиновник-отаман, так би мовити, виговорився, – заговорили корсунці. Спочатку розпочались бурхливі емоційні виступи містян у соцмережі «Фейсбук»: інформація поширювалась зі стихійною силою. Потім тему підхопили місцеві й обласні журналісти. «Хеппі-ендом» стала обіцянка пана Островського прибути 2 серпня на зустріч з корсунською громадою.
І ось дочекались владця. Спершу слухали, не перебиваючи. А потім в один голос запитали: якою була мета візиту пана Островського в Корсунь 21 липня?
– На посаді начальника Управління культури я тільки два місяці, – відповів Олег Анатолійович, – але вже відвідав половину музеїв області, ваш – зокрема. Так, до мене звертались із питанням встановлення дитячого майданчика на території Заповідника: у відповідь на це я порекомендував підготувати офіційного листа. Але без Верховної Ради і Кабміну тут ніхто нічого не зробить. Власність землі – державна. А до вас одна вимога – зробіть хоча б косметичний ремонт до Дня Незалежності.
Після останньої репліки площа вибухнула сміхом. З натовпу вихоплювались коментарі: «За вісім тисяч, які виділено на об’єкт такого рівня і значення?», «Та якби ми покладались тільки на Вас, то палац уже б завалився! Своїми силами рятуємось!»… До речі, у 2008 році Заповіднику був наданий статус національного, однак дотепер обласна влада не передала його з обласної комунальної власності у власність держави.
Від матеріального до духовного перейшли миттєво. Депутати спільно зі спілкою воїнів АТО наполягали, щоб очільник культури перепросив за свою виклично-неетичну поведінку перед директором Заповідника – шанованою в місті людиною, заслуженим працівником культури України, кавалером орденів княгині Ольги III та ІІ ступенів. Слова вибачення таки прозвучали, хоча й загубились у численних «але» та «не так мене зрозуміли»…
Поклавши у скриньку пожертв 1000 гривень, Олег Островський закликав брати з нього приклад і поїхав вершити державні справи. Розбурхана громада ще довго полемізувала: чого ми добились? Ну, прокричали чиновнику «Ганьба!», полили асфальт росьовою водою в знак непримирення… А далі? Що зміниться?
Та варто сказати: корсунська громада зробила багато. Насамперед, продемонстрували власну позицію, самоповагу і ВОЛЮ. Внутрішню, а не на номерах автомобіля.
Олена МАРЧИК
