Кажуть, безкінечно можна дивитися на те, як горить вогонь, як тече вода, а ще… безкінечно можна писати і розповідати про осінньо-весняні багаття на подвір’ях громадян, в яких опале листя перетворюється на смердючо-ядучий дим… Чому безкінечно? Та тому, що скільки вже не говорилося й не писалося про шкоду від спалювання рослинних решток — довкіллю, здоров’ю самих же людей, які цим займаються, і всіх оточуючих — як горохом об стіну.
Проте, з іншого боку, можна зрозуміти й людей, які вдаються до таких дій. Адже, на думку багатьох, спалити сміття їм простіше – виходить і без зайвих клопотів, і економічно вигідніше: ні за що не треба платити, ні з ким не треба домовлятися… Та чи так це насправді – ми вирішили переконатись, взявши участь в одному з рейдів, які проводять екологи міста і району спільно з працівниками поліції.
Виїзд плануємо не надто пізно, оскільки в сутінках набагато важче виявити і порушника, і саме «місце злочину», адже смог за кілька годин розсіюється. В складі нашої рейдової групи – еколог міськради Галина Гречуха та районний еколог Іван Пустовіт, працівники ЗМІ. За якихось півтори години чи не на кожній вулиці, якою проїжджали, ми виявили щонайменше по одному порушнику. Серед них жителі вулиць Благовісної, Кулішенка, Тартацької, Урожайної, Грушевського та інших. І кожен з них реагував за схожим сценарієм – «Не знав…», «Більше не буду…», «А ви краще подивіться на інших» та подібні фрази. Загалом поведінку людей, на яких екологи складають адмінпротокол, можна умовно поділити на три категорії:
Обурення. «А чому це ви саме мене вирішили покарати? Я що, найбільший порушник? Подивіться краще, що он там робиться…» — повчав рейдовиків чолов’яга з граблями, поправляючи тліючу купку гарбузиння. Таких з числа порушників приблизно 90%.
Каяття. «Оце чесне слово кажу: більше ніколи не буду нічого палити на вулиці, це ж я вперше попалась», — кумедно, зате щиро і невимушено аж до сліз обіцяла жіночка, оточена щонайменше п’ятьма тліючими купами сміття, смог від яких непроглядною сірою стіною повільно сунув з вул.Тартацької аж до самої лікарні. Подібні «обіцянки» дають приблизно ті самі 90% порушників.
«Згоріла хата, хай і хлів горить». «Ох, та пишіть там собі що хочете, куди ж я те сміття подіну? Його ж ніхто забирати не хоче…» — жалівся черговий палій, але не переставав підкидати і поправляти купки з жаром, поки Галина Гречуха оформляла адмінпротокол. Таких відчайдух зафіксували щонайменше четверо.
Варто зазначити, що буквально всі виявлені порушники адекватно сприймали ситуацію, бо ж розуміли свою вину. Лише один чоловік по вул. Кулішенка довго сперечався, шукав різні відмовки, ще й протокол не захотів підписувати. Проте це не завадило рейдовій групі виконати свою роботу. А наостанок нас повеселив один дідусь, який трішечки не встиг допалити своє гарбузиння, і якось навіть з гумором пробурмотів собі під ніс: «От же ж, який вас чорт сюди приніс саме зараз…?».
Тепер на всіх виявлених порушників чекає виклик до міськради і загрожує штраф, який дає привід задуматися: чи варто псувати собі настрій, переживати й ховатися, аби уникнути відповідальності, а на додачу ще й віддавати кілька сотень гривень за купку спаленого сміття?
А тим, хто шукає законної відповіді на питання: «Що робити із опалим листям?», екологи радять кілька альтернатив. Можна укласти договір на вивезення рослинних решток з КП «ВЖ РЕУ». Або ж компостувати їх і потім використовувати як добриво. Як це робити правильно і з користю для природи, читайте на сторінках «Надросся».
Василь Маніло
Як приготувати компост
Альтернативою спалюванню є компостування – розкладення рослинних залишків з утворенням компосту – однорідної органічної маси, яку можна використовувати в якості добрив. Найціннішою характеристикою компосту як добрива вважається вміст у ньому великої кількості хімічних елементів, необхідних рослинам для життя.
Щорічне прибирання листя в парках призводить за 20 років до 50%-го зниження приросту деревини. Те саме відбувається і на присадибних ділянках, в садах.
Для компостування листя складають шарами у купи (бурти) шириною 2 м і висотою до 1,7 м. Кожен з шарів листя не має перевищувати 30 см. На цю ж купу можна скидати пташиний послід, харчові рештки. Кожен з шарів присипають землею. Протягом літа компост 2-3 рази перелопачують. Компост вважається готовим, якщо перетворився на однорідну темну розсипчасту масу. При літній закладці компост дозріває за 2-3 місяці, при осінній – за 6-8 місяців. Аналогічно, компостування можна проводити в траншеях глибиною до 1 м і шириною 1,5 м. Траншейне компостування зручніше з міркувань того, що при ньому компост рівномірно зволожується і не пересихає.
Використовувати компост в якості добрива можна вже через рік після закладки. Його корисні властивості зберігаються ще 4 роки. Використовувати компост можна і в якості прикореневого підживлення дерев і кущів.
Управління екології та природних ресурсів
Черкаської обласної державної адміністрації
