На понеділок, 27 червня, міська рада призначила проведення громадського обговорення щодо добровільного об’єднання територіальних громад і утворення Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади.
Як уже повідомлялося, об’єднатися навколо Корсуня пропонують громадам сіл: Берлютине, Виграїв, Глушки, Гарбузин, Зелена Діброва, Вільхівчик, Завадівка, Карашина, Кошмак, Миропілля, Моринці, Листвина, Квітки, Саморідня, Нехворощ, Ситники, Сотники, Петрушки, Черепин, Пішки, Кичинці, Бровахи, Дацьки, Буда-Бровахівська, Мірошники, Переможенці, Прутильці, Яблунівка, Набутів, Драбівка, Деренківець, Кірове, Сахнівка, Сахнівське, Червоне, Нетеребка, Паськів Корсунь-Шевченківського району та Валява Городищенського району. Об’єднуватися чи ні – свою думку з цього приводу мали сказати жителі міста – учасники громадського обговорення.
Тож 27 червня на громадське обговорення в залі засідань міської ради зібралося 65 осіб, з яких зареєструвалися для голосування 62. В їх числі – депутати обласної ради Віталій Веретільник та Володимир Зуєнко, голова районної ради Валерій Заболотній, міський голова Олександр Гайдай та працівники міськради, 5 депутатів районної ради, 15 депутатів міської ради, сільські голови Моринців та Черепина, Стеблівський селищний голова, керівники підприємств району, представники ЗМІ. Помітною була відсутність керівників та працівників Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації.
Процес утворення громад в Україні є незворотним, але… незрозумілим для багатьох громадян. Це показали і згадані збори. Так, в останній день подання пропозицій, 24 червня, кілька громадських організацій направили до міськради звернення, в якому запропонували перенести громадське обговорення на інший день, після проведення ґрунтовної інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням. Мотивація – недостатня обізнаність жителів міста з процесом утворення громад і його кінцевим результатом. Це звернення викликало доволі бурхливі диспути в залі.
Насамперед, зауважували, що через недостатню поінформованість на збори зібралася така незначна кількість людей, яка не може в повній мірі представляти думку всієї громади. Претензії висловлювали до керівників районної та міської рад, до депутатів з приводу слабкої роз’яснювальної роботи серед населення, та, як пояснив секретар міськради С.Старчевод, відповідно до закону цю функцію покладено на райдержадміністрацію, представники якої того дня не взяли участі в обговоренні.
Думки щодо об’єднання також були полярними. Наприклад, депутат міської ради О.Альбін зазначив: «Я не проти об’єднання, але я зараз не впевнений, що таке об’єднання дасть плюс місту. Тому не можу переконувати в цьому своїх виборців». Говорив він і про те, що насамперед потрібно надати роз’яснення в цифрах, що дасть таке об’єднання громаді, чи збільшиться бюджет міста і витрати на 1 жителя. Відповідно громаді потрібен ще час, щоб визначитися у цьому питанні, сказав він.
Багато прихильників протилежної позиції – не відкладати обговорення і прийняти рішення, яке покладе початок процесу утворення Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади – наголошували: результат буде очевидно позитивним:, адже об’єднаній громаді надається шанс отримати більше коштів у бюджет і більше повноважень самим розпоряджатися ними. А відтак будуть швидше і краще вирішуватися нагальні проблемні питання.
Говорили і про те, що затягування з прийняттям рішення може мати негативні наслідки. Так, міський голова О.Гайдай звернув увагу, що в разі перенесення обговорення процес об’єднання затягнеться до наступного року. Разом з тим, треба вже зараз думати, який бюджет утворювати на наступний рік: чи це буде бюджет об’єднаної громади, чи треба розробляти бюджети для всіх населених пунктів окремо. А депутат облради В.Зуєнко нагадав, що позитивне рішення зібрання буде аргументом у відстоюванні нашого міста як повітового центру.
Вигідно чи не вигідно об’єднуватися місту із селами? На це питання дав аргументовану відповідь Черепинський сільський голова А.Пархоменко. «Місто нічого не втрачає, страшно селу», — зауважив він, адже при об’єднанні в бюджет громади підуть і доходи сіл, й інші сільські ресурси. А чи будуть вони витрачатися на потреби сіл? В цьому питанні у селян є побоювання, що спрямовуватимуться кошти на вирішення тільки міських потреб. «Ми могли б іще самі якось існувати, але ми розуміємо: якщо вже зараз не почнемо об’єднуватись – втратимо час. Села вже готові до об’єднання і приймати рішення потрібно зараз», — це зауваження Анатолій Пархоменко зробив на підставі досвіду вже утворених об’єднаних громад, які засвічують і збільшення бюджетних надходжень, і підтримку коштами з держбюджету, що їх Кабмін виділяє на розвиток об’єднаних громад, які пройшли цей етап першими.
Двогодинні емоційні, інколи на підвищених тонах, обговорення закінчилися відхиленням пропозиції перенести громадське обговорення, а згодом – прийняттям рішення більшістю голосів за добровільне об’єднання територіальних громад. За цим послідує розгляд питання про об’єднання на сесії міської ради 30 червня. Далі процедура передбачає направлення відповідних пропозицій до кожної громади, якій пропонують об’єднатися з Корсунем. І вже після їх позитивних рішень буде зроблено той важливий крок, який запустить механізм утворення нової громади в рамках адміністративно-територіальної реформи – Корсунь-Шевченківської.
За принципом «сам собі господар»
Слова «децентралізація» та «адмінреформа» чимдалі більше ширяться в громаді, хоча мало хто з громадян достеменно розуміється, що то все значить. Брак інформації – найнебезпечніший «підводний риф» реформи, який нині може звести нанівець всі зусилля активної частини громади на шляху до об’єднання.
Районна газета вже не раз розміщувала матеріали на тему адміністративно-територіальної реформи. Об’ємні публікації з ґрунтовними дослідженнями теми ми почали друкувати ще в квітні 2015 року («Децентралізація влади: практичні аспекти формування дієздатних громад» №31 від 28.04.2015 р., «Об’єднання громад: реформа триває» №39 від 2.06.2015 р., «Адміністративна реформа: задача з багатьма невідомими» №44 від 18.06.2015 р. та ін.) Сьогодні ми знову пропонуємо читачам роз’яснення суті адміністративної реформи, які дають фахівці Офісу реформ, та кілька експертних думок щодо проведення цієї реформи в Україні.
Об’єднання громад – це інструмент для децентралізації влади в Україні
Об’єднання громад пояснюється необхідністю створити в країні економічно ефективні громади і райони, здатні забезпечувати себе і фінансувати інфраструктуру, яка буде передана їм з міністерств і відомств на місця. По суті, об’єднані громади будуть діяти за принципом «сам собі господар».
Процес децентралізації передбачає передачу влади, повноважень, фінансів та відповідальності до людей, на найнижчий рівень, бо не може чиновник в Києві знати, які проблеми хвилюють мешканців маленького села. Суть об’єднання полягає в тому, щоб об’єднати ресурси, щоб можна було розвивати ту чи іншу територію.
Об’єднані громади матимуть кошти для власного розвитку
Йдеться про субвенції з державного бюджету, які раніше передавали до обласного бюджету, а тоді вже – в громади. Окрім цього, територіальна громада залишатиме у себе 60% податку на доходи фізичних осіб, який здебільшого є бюджетоутворювальним податком (нині села мають 0% цього податку, до 2014 року – 25%). Також у громадах залишатиметься 25% екологічного податку, 5% акцизного податку,100% єдиного податку, 100% податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності, земельний податок, 100% податку на нерухомість, місцеві податки і збори та кошти, отримані за надання адміністративних послуг.
Це все дає можливість акумулювати ресурси і розпоряджатися ними самій громаді. Тепер не район казатиме, яку дорогу чи школу ремонтувати, а громада ухвалюватиме такі рішення. До того ж, під час об’єднання будуть складати план заходів, в якому кожне село вкаже, що воно хоче зробити найближчим часом.
Голову громади обиратимуть люди
Очолюватиме об’єднану громаду голова, якого оберуть самі жителі. Крім того, буде створено місцеву раду із депутатів та виконавчий комітет. До складу останнього увійдуть так звані старости – особи, яких делегують села. Фактично старости замінять сільських голів та надаватимуть населенню адміністративні послуги.
Статус об’єднаних громад – як і в міст обласного значення
Згідно із законодавством, громади самостійно плануватимуть свій розвиток та формуватимуть бюджет, залучатимуть інвестиції, розвиватимуть підприємництво, розпоряджатимуться земельними ресурсами, даватимуть дозволи на будівництво, прийматимуть будівлі в експлуатацію, надаватимуть житлово-комунальні послуги, утримуватимуть вулиці та дороги, гарантуватимуть громадський порядок силами муніципальної поліції, пожежний нагляд тощо. Решту послуг, зокрема адміністративні, надання соціальної та первинної медичної допомоги, управління школами та дитсадками, громаді делегує держава. Виплату пенсій та субсидій, забезпечення пільгами, казначейське обслуговування здійснюватимуть підрозділи державних органів влади у громадах.
Селянам не доведеться їхати в центр громади по довідки
Чимало послуг надаватимуть на місцях. Староста села фактично виконуватиме обов’язки працівника ЦНАПу, який прийме документи, наприклад, для оформлення майнових прав, передасть їх у компетентні інстанції і звідти привезе готові документи.
Школи з невеликою кількістю учнів закриватимуть самі громади
Малокомплектні школи не зможуть працювати, якщо на їх утримання в бюджеті не буде коштів. Втім, після утворення об’єднаних громад рішення про закриття навчального закладу ухвалюватимуть самі селяни, а не керівництво області чи району. Громаді, можливо, дешевше буде придбати шкільний автобус і возити дітей у кращу школу, з більш якісною системою освіти, нехай навіть за 10 кілометрів.
Села не зникнуть з карт, зникнуть лише сільські ради
У законі «Про добровільне об’єднання територіальних громад» чітко написано, що статусу населені пункти під час об’єднання не змінюють. Тобто було село під назвою «А» і залишається під такою ж назвою. Якщо не буде сільського голови, то буде староста. Сьогодні чимало сіл зникло з карти через те, що люди просто виїхали з них. Реформа ж, навпаки, спонукатиме людей залишитись на місцях.
Громада, район та область матимуть різні повноваження й обов’язки
Після проведення реформи Україна матиме трирівневий адміністративний устрій, базовий рівень якого стануть територіальні громади, вищим – райони або повіти та найвищий – область або регіон. Всі три рівні матимуть свої повноваження, функції, фінанси. Не буде так, як нині, коли ОДА та РДА мають спільні повноваження. Це також перешкоджатиме корупції, адже чиновники не залежатимуть один від одного. Крім того, в Україні буде скасовано інститут місцевих державних адміністрацій, натомість в областях з’являться перфекти – посадовці, призначені Президентом за поданням Кабміну, які стежитимуть за додержанням законності у діях органів місцевого самоврядування.
Євген Прокопець, експерт з бюджетних питань Асоціації міст України:
«Процес об’єднання громад сьогодні активно триває. В його основі, у першу чергу, лежать економічні інтереси. 2016 рік можна назвати перехідним, і громади, які не об’єднались, поки отримують кошти з районного бюджету для виконання делегованих повноважень. Однак з 2017 року такі громади не зможуть повноцінно функціонувати. Можливо, виділятимуться тільки невеликі суми на благоустрій, соціальний захист та матеріальну допомогу, а за власні кошти вони матимуть змогу лише утримувати свій апарат.
Об’єднані територіальні громади прирівняні до міст обласного значення – це чітко визначено Бюджетним кодексом України. Вони виходять на прямі міжбюджетні стосунки з Міністерством фінансів України. Громади мають низку делегованих повноважень, отримують цільові субвенції, основними з яких є субвенція на освіту та на охорону здоров’я. Крім того, Мінфін подбав про зміцнення дохідної частини об’єднаних громад. Основне джерело надходжень – це податок на доходи фізичних осіб. Якщо прості громади його зовсім не отримують, то об’єднана територіальна громада отримує 60%. Держава, як і обіцяла, у цьому році виділила об’єднаним територіальним громадам цільову субвенцію на розвиток інфраструктури: на будівництво, ремонт об’єктів, придбання шкільних автобусів тощо. А от громади, які не об’єдналися, на сьогодні у програші».
Ігор Парасюк, експерт з децентралізації влади, координатор проекту «Рада» Агентства США з міжнародного розвитку USAID:
«Новооб’єднані громади, якщо вони досягають тих критеріїв, які передбачені законом, отримують дві речі – це можливість мати прямі стосунки з державним бюджетом України, минуючи обласний і районний рівень, та отримують такий статус, який є у міст обласного значення. Вони отримують ПДФО 60% — це найбільш стабільне джерело доходу, вони отримують єдиний податок, частку від продажу підакцизних товарів, плату за землю, податок на нерухомість. Вони також мають право найбільш легко доступатися до коштів державного фонду регіонального розвитку через підготовку інфраструктурних проектів. За законодавством України, це кілька мільярдів гривень щорічно і це велика сума для того, щоб щось змінити в цих громадах. Також є такі фінансові джерела, як державні програми, інфраструктурна субвенція».
В’ячеслав Негода, перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:
«Органи самоврядування об’єднаних громад стануть єдиним центром прийняття рішень, необхідних для розвитку своїх територій. Це дуже важливо для інвесторів, яким зручніше і зрозуміліше співпрацювати з тим, хто має широкі повноваження, значні ресурси і несе відповідальність за усе, що відбувається у громаді. Громади, де важливі рішення приймаються на місцях, де є великі території і чітка стратегія їх розвитку, є потужний людський ресурс, сьогодні стають привабливими для бізнесу і перспективними для мешканців. Люди не залишатимуть місця, де з’являється робота, де є можливість розвиватися, отримувати доступні і якісні послуги. Громади, які думають про власний розвиток і добробут людей на своїх територіях, вже розуміють, що в сучасних умовах мають стати конкурентоспроможними, а це неможливо без об’єднання ресурсів і розширення повноважень ними розпоряджатися. Дехто все ще говорить, що в процесі об’єднання громад закриють сільради і село занепаде. Хочу наголосити — за роки незалежності в Україні кількість сіл зменшилась, при цьому сільських рад стало більше. Отже очевидно, що присутність сільради – це не показник розвитку сільських територій».
