З кожним роком ми віддаляємося від сумної дати 26 квітня 1986 року – катастрофи на Чорнобильській АЕС. Все менше залишається людей, які в той весняний час стали на захист України від невидимого ворога – радіації. До цього часу ми чули це слово дуже рідко або ж зустрічали його у довідниках із хімії. Та дійсно це слово стало символом людського горя, людської трагедії.
Сьогодні ми можемо відверто сказати, що ніколи не зітруться в пам’яті народній імена тих, хто пішов гасити пожежу на реакторі, не шкодуючи свого життя. От і цього року біля пам’ятного знака у Стеблеві зібралися учасники тих страшних подій, мешканці містечка, учні школи, щоб вшанувати пам’ять тих, кого немає вже серед нас. Багато з них пішли у кращий світ, адже чорнобильське лихо відгукується різними хворобами і сьогодні, через 32 роки. Серед присутніх були учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС – голова районної організації спілки «чорнобильців» Чорновол Б. Г., Мартинчук Г. В.,Каракай М. І., Тараненко В. С., Дорошенко В. П., Шевчук Д. Д., Дворкова Л. М., Коркішко В. В., Лисенко І. М. Марух Г. М., яка стала вдовою, поховавши свого чоловіка, учасника тих подій, Рак А. А., Лагодзінський С. В.
Перед зібранням виступив селищний голова Данільченко О. В., який наголосив, щоб ми всі не забували тих горезвісних подій. Потім до слова запросили директора місцевої школи Миронюк Г. В., яка розповіла про сьогоднішню зону відчуження та про те, хто такі сталкери. Далі учні Стеблівської школи прочитали вірші та виконали музичний твір про Україну. Голова районної спілки ветеранів – учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Чорновол Б. Г. вручив грамоти стеблівським вдовам Марух Г. М. та Шульженко О. І., чоловіки яких брали участь у гасінні пожежі на атомній електростанції.
Насамкінець настоятель Спасо-Преображенського храму отець Миколай разом з іншими священиками віправили панахиду за тими, кого немає уже серед нас, а всім присутнім ліквідаторам техногенної катастрофи побажав здоров’я та благополуччя, виконавши «Многая літа».
Чорнобиль став для українців великим горем, тож усі ми повинні докладати зусиль, щоб воно ніколи не повторилося, а всіх наших земляків, учасників тих 32-річних подій, щиро шануємо і пам’ятаємо.
Андрій Хаврусь
