Як не прикро це констатувати, але пожежне лихо переслідує людство із стабільною регулярністю. І п’ятдесят років тому пожеж на різних об’єктах в районі було не менше і не більше, ніж зараз. Отож такою самою незмінною потребою для суспільства залишається пожежно-рятувальна служба. А от що змінилося за півстоліття у корсунських вогнеборців, то це назва і коло обов’язків, яких нинішнім пожежним-рятувальникам випало виконувати втроє більше, ніж їхнім колегам тоді. Напередодні професійного свята українських рятувальників ми пригадували трохи історії корсунської пожежної частини і цікавилися її сучасним буттям разом з начальником Корсунь-Шевченківського райсектору УДСНС України у Черкаській області Анатолієм Здором.
Насамперед варто зазначити, що цими днями корсунські вогнеборці відзначатимуть подвійне свято: до професійного доплюсувалася красномовна дата – 50 років пожежної частини, яка розташована за адресою: вул. С.Палія, 3. Це спеціалізоване пожежне депо стало місцем базування працівників ППЧ-13 із жовтня 1967 року. Фактично, як довідуємося від Анатолія Здора, воно відтоді майже не змінилося. Лише останнім часом на території реконструювали базу газодимозахисної служби, де стоять компресори і заправляються апарати, в яких пожежники ідуть в задимлену зону; встановили стелу героям-чорнобильцям; була встановлена нова газова котельня, а після переходу на альтернативне паливо ще й встановили котла на дровах.
Цікаво було довідатися, що до 1997 року в пожежній частині ППЧ-13 був вільний найм працівників, а погони і форма з’явилися у рятувальників, коли у згаданому році частину воєнізували і дали назву – СДПЧ-15. Нині ж вони звуться районним сектором Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в склад якої входять 11-та державна пожежно-рятувальна частина та наглядово-профілактичний блок. Така трансформація позначилася і на кількості штату, який зменшився вдвічі, і на колі обов’язків, яке зросло втричі.
– Таке життя, – говорить Анатолій Здор. – Куди не кинься, людям потрібна допомога: і на воді, і на дорозі. Заблудили, застрягли – телефонують «Допоможіть!» Часто в нас і немає чим допомогти, але все одно піднімаємо службу, задіюємо якісь підприємства, де є техніка, необхідне обладнання – і рятуємо. Тож принагідно хочу подякувати підприємствам, які нас не полишають, постійно допомагають – це МП «Альянс», ТОВ «АгроРось», СТОВ «Агрофірма Корсунь», фірма «Апекс», ТОВ «Коріс АМ», ПП Собченко О.Г., Ріпа Д.В., Ружицький Ю.В. та багато інших, хто не байдужий до нашої служби і вносить лепту в її життя.
Бувалого в бувальцях начальника корсунських рятувальників (має професійного стажу понад 20 років) запитую: «Виникали у Вашій роботі ситуації, коли б сказали: такого ще не бачив!?»
– Це гасіння пожежі на Городищенській залізниці, коли розлилася нафта. Ми туди прибули одні з перших підрозділів. Масштаби вражали. Також в останні роки намалювалася велика проблема з торфовищами, які виявилися в нашому районі. Глибина залягання їх невелика. Але люди не відповідально до цього ставляться – то спалюють траву, то стерню, а загорітися торф’яній масі – тільки дай. Відтак у 2008 році ми гасили близько 20 гектарів торф’яників, що горіли, майже два тижні.
– А в яких нестандартних випадках до вас зверталися по допомогу? Бували у Вашій тривожній службі і кумедні випадки?
Мій співрозмовник сміється і зауважує, що бували і немало, але про деякі навіть не можна розповідати. А втім доводилося і знімати кошенят з дахів, і відчиняти міцно заклинені двері в квартирах тощо. Що й скажеш – у служби порятунку «101» знайдеться робота у будь-якій сфері людського середовища. Але найпершим, найважливішим залишається ліквідація загорянь. Людина і вогонь – протистояння нескінченне. І щоб наші корсунські вогнеборці виходили в ньому переможцями, суттєво допомогла в цьому році районна влада: за кошти бюджету придбано на весь особовий склад 17 комплектів сучасного бойового одягу. До речі, його вартість вражає: 4,5 тис. грн. – куртка і комбінезон; 6 тис. грн. – каска (виробництва Польщі), яка виконує надвагомий захист, коли, наприклад, в палаючому приміщенні падає стеля; краги (рукавиці) – 1,2 тис. грн. Такий одяг витримує температуру 500-600 градусів впродовж 5-7 хвилин перебування пожежника в палаючій будівлі, зазначає Анатолій Здор. Нам же лишається побажати рятувальникам, аби ситуацій, де буде потрібно його застосовувати, траплялося якомога менше. Але це вже залежить від кожного з нас.
Світлини урочистостей з нагоди професійного свята – Дня рятувальника України
[images_grid auto_slide=”no” auto_duration=”1″ cols=”three” lightbox=”yes” source=”media: 6397,6396,6395,6394,6393,6392,6391″][/images_grid]