18 червня річка Рось у районі Виграївських дач «зазеленіла» від невідомої речовини, яка з 7 до 9 ранку потужним струмом пройшла по руслу. Тривогу забив директор бази відпочинку «Квазар» Віталій Бондар, і за його тривожним дзвінком журналісти «Надросся» вирушили на місце події вивчати ситуацію.
Смарагдове місиво
«І що це за жах?» — не втрималася я, коли Сергій — працівник бази «Квазар» на «Виграївських дачах» — підковирнув палицею щось дуже схоже на зелену мастку фарбу. Це «щось» моментально пофарбувало палицю у яскраво-зелений колір, поки Сергій розповідав мені, що так само «позеленіли» і вила, якими вони зрання намагалися очистити берег від цієї зелені, дохлих мушлів та риби. «Наче фарбою намазало. І відмити неможна», — дивувався він.
До берега наблизилися відпочивальники – татусь із сином – і теж почали палицею «вивчати» смарагдове місиво, яке вкрило прибережну смугу річки на кілька метрів вшир і на кілька десятків сантиметрів вглиб. А що їм іще залишалося робити – купатися явно не доведеться ані цього дня, ані наступного. «Десять років тут працюю, а такого ще не бачив, — розповідав тим часом Сергій. — Оце таке було зранку десь метрів 15 від берега, а далі пішла зелена вода. Ми його човном розганяли, щоб хоч трохи очистити річку».
Здогадів щодо причин цього забруднення було немало. Найперше спала підозра, що відбувся скид чи то промислових відходів, чи то нечистот десь вище по течії. І передумови для такого висновку були.
Що пливе із Богуслава
За тиждень перед цим, як нам розповіли працівники «Квазару», щось подібне вже плавало у Росі, хоча й значно менших масштабів. Прив’язали цей факт до наслідків аварії, яка сталася 13 червня на «Богуславводоканалі», в результаті чого у Рось потрапила значна кількість каналізаційних стоків.
Директор КП БМР «Богуславводоканал» Віталій Кравченко згодом поінформував про ситуацію:
— Дійсно, у Богуславі був такий інцидент: на каналізаційно-насосній станції по вул. Масальського у зв’язку з відсутністю електропостачання сталася аварія у машинному відділенні – затопило двигуни, пішли нечистоти. Зразу їх вивозили бочками, але не змогли взяти усе. Тому був здійснений викид помпою на берег річки. Було вилито близько 2-3 кубів стоків з машинного залу.
На цей час поліція веде розслідування причин аварії і, хочеться сподіватися, — встановить винних у її виникненні. Та не водоканалом єдиним забруднюється річка… З Богуславом, і корсунці це добре пам’ятають, було пов’язане не одне катастрофічне забруднення Росі. Свого часу немало «постарався» для цього фарбувальний цех Богуславської суконної фабрики, спрямовуючи недоочищені стічні зворотні води у міську комунальну мережу, які звідти потрапляли у Рось. То чи не повторили фабричники знову свій «подвиг»? Попри те, що за словами Віталія Кравченка, зараз фабрика поставила свою передочистку стічних вод і скид ведеться вже на очисні споруди, попередній плачевний досвід нав’язує й таку версію.
Тож надалі спростувати чи підтвердити ці підозри мали аналізи води…
Бактеріологія зашкалює
19 червня на місці виявленого забруднення працівники районного лабораторного відділення ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» відібрали зразки води для з’ясування причин критичного стану річки. Як і варто було сподіватися, результати досліджень засвідчили величезне бактеріологічне забруднення Росі.
— Бактеріологія зашкалює, — констатує завідувач районного лабораторного відділення Тетяна Козлова. — Показник наявності мікроорганізмів у воді (а саме кишкової палички) становить 240 тис. на 1 літр.
Як зауважує Тетяна Козлова, санітарні норми наявності мікроорганізмів для річкової води встановлені тільки для місць водозаборів та місць масового купання людей. Вони становлять відповідно 10 тис. і 5 тис. на 1 літр. Але вже орієнтуючись на ці показники, можна зробити висновок про стан нашої напувальниці. Серед інших бактеріологічних аналізів насторожує також показник наявності сапрофітів – 100 мг/л (за нормою, він має бути нижчим). Разом з тим показник колі-індексу (фекального забруднення) дослідження не виявили.
Загалом лаборанти провели аналізи води за 14 показниками. Були проведені також аналізи на хімічні показники і, за словами Тетяни Козлової, вони відповідають нормам. Зокрема, мутність становить 17,5 мг/л (норма для річок 2 категорії – до 30), кольоровість – 40, кисень – 15,2 мг/л, аміак – 0,24 мг/л. Разом з тим «кисневий» показник насторожує своїми занадто «хорошими» як для нашої річки цифрами. Це може бути від того, пояснює санітарний лікар, що у воді наявна велика кількість мікроорганізмів, які вступають у реакцію з виділенням кисню.
За даними аналізів, санітарний лікар констатує – хімічного забруднення річки не було. Що ж тоді послугувало причиною її «позеленіння»?
А Рось «цвіте» зелено-синьо…
До санітарних лікарів підключилися екологи і спільно констатували, що «призвідцями» лиха на Росі 18 червня стали… синьо-зелені водорості. За їх словами, низький рівень води і висока температура повітря спровокували стрімке інтенсивне цвітіння синьо-зелених ціанобактерій, їх так званий «спалах».
Тут дозволю собі додати деякі висновки від власних спостережень. На момент катастрофи стан річки за водністю не відрізнявся від попередніх днів, особливо враховуючи, що 15-17 червня в цих місцях пройшли сильні дощі. Так само і температура повітря в ті дні, яка в максимумі становила +27 оС, не аномальна для літа на Корсунщині. Чи могли насправді ці два фактори спровокувати такий спалах цвітіння водоростей, якого місцеві люди не бачили десятиліттями, чи все ж таки стрімкий ріст синьо-зелених відбувся на якомусь іншому «добриві»? Про ці обставини і посадовці, і Черкаська Державна екологічна інспекція, яка також брала аналізи води на «Квазарі», мовчать. Поки що винними «призначили» водорості…
Разом з тим відомо, що одна із причин цвітіння вод — надходження у водойми мінеральних, особливо фосфоромістких добрив, синтетичних мийних засобів, органічних забруднювальних речовин — Вікіпедія.
«Думали-гадали»
Наскільки небезпечне це цвітіння, що з цим робити зараз і як убезпечити річку на майбутнє, 21 червня обговорювали на засіданні комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації фахівці різних галузей. Участь у нараді взяли керівники району, міста та Стеблівської громади, депутати рад різних рівнів, лікарі, екологи, представники Басейнового управління річки Рось (БУВР), «Богуславводоканалу» та ЗЕА «Новосвіт».
Як варіант миттєвого очищення річки, обговорювали насамперед можливість залпового скиду води через турбіни Стеблівської та Корсунь-Шевченківської ГЕС. Але… Для здійснення цього скиду потрібен відповідний обсяг води – до 3 кубічних метрів на секунду впродовж двох годин. І надійти він має із верхніх водосховищ – Білоцерківського, Погребищенського, Косівського чи іншого, в яких наразі води – катма…
Уся величезна проблема річки Рось – її надмірне антропогенне навантаження, говорить начальник БУВР Петро Бабій.
— Споживають воду Біла Церква, Умань, Корсунь, Богуслав, Миронівка. Ведуться зрошення у Київській, Житомирській, Черкаській областях – і всім потрібно води. Де взяти воду?
Питання може здатися риторичним, але відповідь на нього у Петра Бабія є.
— Ми розробили спеціальний інвестиційний проект по Росі, розрахований на 10 років, вартість якого – близько 560 млн грн. Він передбачає збільшення акумулюючої ємності існуючих водосховищ. Є такі водосховища, які вже втратили 80% ємності. Тобто проект передбачає очищення цих водосховищ з тим, щоб там відбувалося накопичення води, яку потім можна скидати для очищення річки і нижніх водосховищ.
За словами начальника Басейнового управління, проект вже пройшов затвердження у Мінприроди, Мінекономіки, зараз його розглядає Мінфін. А для його подальшого просування через інстанції потрібна підмога у вигляді звернень від місцевих рад та організацій до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, народних депутатів на підтримку цього проекту, про що Петро Бабій і попрохав корсунську громаду.
Ціна порятунку Росі
Та поки що проект — в проекті. І навіть в результаті його реалізації невідомо, скільки років корсунцям доведеться чекати, щоб очищення річки від мулу, який накопичився на дні русла у кілька метрів товщиною, дісталося і до нашого району.
А Рось потребує води найбільше саме у Корсунь-Шевченківському районі. Зарегульована і запруджена десятком ставків і кількома ГЕС, віддаючи воду Білій Церкві, Умані, Богуславу, Миронівці тощо, вона дістається до Корсуня вкрай зневодненою. І цими залишковими «краплями» води ще й напуває майже двадцять тисяч жителів нашого міста. Через малу водність річка втратила здатність самоочищуватися. А величезна замуленість створює передумови для інтенсивного росту мікроорганізмів.
— Корсунь-Шевченківський водозабір у найгіршому стані, — констатує начальник Басейнового управління річки Рось Петро Бабій. — Чому? Глибина там всього близько 2 м, і тільки підвищується навколишня температура – вода там швидко прогрівається, і мікроорганізми (в тому числі і водорості) миттєво розмножуються. Вдень вони споживають кисень, і якщо риба туди зайшла – може загинути, а потім почне розкладатися, що знову ж таки погіршує стан води. А вночі ці водорості виділяють кисень, через те й були такі його показники — 15,6 мг/л.
Про те, що Рось у Корсуні потрібно чистити, говорять давно і багато. Неодноразово це питання порушував депутат районної ради Володимир Левандовський, намагаючись вдаряти у різні дзвони, аби привернути до проблеми абсолютну увагу. Два роки тому, як повідомив голова райдержадміністрації Василь Клименко, він особисто займався питанням очищення річки: шукав у кого є земснаряди і скільки буде коштувати вичищення мулу з дна ріки. «Мова йшла тоді про очищення плеса Росі довжиною 200-300 метрів вище водозабору і 100 метрів нижче водозабору на глибину 7-9 метрів. Виконавці запросили за ці 400 метрів близько 3,5 мільйона гривень», — зазначив він.
Такі цифри підтверджує і Петро Бабій: ціна порятунку Росі – мільярди гривень. То як з бюджетом району у кілька мільйонів почистити Рось у Корсуні?
Корсунь просить допомоги
«Без допомоги держави ми тут геть нічого не зможемо зробити, — говорить Василь Клименко. — Потрібно звертатися до вищих органів влади, щоб і у Кабміні, і у Верховній Раді почули, що це проблема не тільки Корсунь-Шевченківського району, а й всіх інших районів і областей також».
Про те, що «великої чистки» нашої маленької річки Корсунь сам-один не потягне, під час наради говорили немало. Вихід побачили в об’єднанні зусиль з громадами усіх міст, які користуються росьовою водою по всій території Поросся. Відповідно керівникам міста і району поставили завдання зустрітися з очільниками цих населених пунктів і спільно напрацювати напрямки дій, розробити спільні рішення і звернення до вищих владних органів. Лишається сподіватися, що шлях від слів посадовців до справ буде коротким і швидким.
Велика сила біомеліорації?
Тим часом Петро Бабій пропонує корсунцям здійснити по-своєму унікальний, менш затратний і більш ефективний спосіб очистити річку від синьо-зелених водоростей — зарибнити її спеціальним і єдиним видом риби, який їх поїдає, — білим товстолобом.
— Досвід такий у нас вже є, — ділиться Петро Бабій. — Ми тривалий час стикалися з подібним цвітінням води на інших водосховищах. І ще кілька років тому почали шукати варіанти, як з цими синьо-зеленими водоростями можна боротися. 4 роки тому на Верхньому Білоцерківському водосховищі ми, за домовленістю з райдержадміністрацією, отримали землю під водосховищем у постійне користування. Ми платимо за це податки і на цьому водосховищі створили товарно-рибне господарство. Водосховище зарибнили спеціальними видами риби, зокрема надали перевагу білому товстолобу. Потім ми провели аналізи води і переконалися, що цей метод працює. Ось так за ці роки поступово якість води у Білоцерківському водосховищі покращувалась. Тобто є дуже позитивний ефект біологічної меліорації.
Але зариблення і вилов риби мають іти під контролем, наголошує Петро Бабій. Браконьєрам байдуже до стану річки, коли мова йде про великі гроші.
Перейняти цей досвід начальник БУВР рекомендує і корсунцям. «Боротися із цвітінням води методом біомеліорації можливо — це науково доведено», — говорить він.
Ріки живуть, поки течуть
Останній тиждень червня. День сонячний, хоча і не спекотний. Я йду на Рось в корсунський парк – улюблене місце відпочинку містян, втомлених робочою метушнею, розпеченим асфальтом і одноманітністю міської архітектури.
Перший міст. Річка по праву руку, перекочуючись через віковічні гранітні пороги, ще виблискує і дзвенить водограями. Ліворуч – вже зморена і тьмяна, як натруджена господиня після генерального прибирання. Тече ледь-ледь і аж ніби зіщулилася між оголеного каміння…
Ось і другий міст. Ген зграйка диких качок вмостилася на корязі, що стирчить із води. Рибалок немає, і риба не сплескує, не пускає райдужні кружальця по воді… Лиш зелено-жовте латаття густо, ніби килимом, встелило завмерле плесо. Тут річка зовсім не тече, ніби стомилася і лягла відпочити, укутавшись цим килимом з латаття…
Латаття так багато, як ніколи. Чи мені здається? Цікавлюся в корсунського еколога-активіста Олександра Майдаченка, що б це значило?
«Збільшення латаття і я помітив, — підтверджує він мої спостереження. — А свідчити це може лише про те, що вода тут стала стоячою».
Ріка живе, поки тече. Рось же потихеньку, але невпинно зупиняє свій хід..
Та нашій річці вкорочує життя не природа. Скиди в річку відходів і стоків від великих підприємств і фабрик, потоки бруду з гноярок і відстійників у домоволодіннях громадян, загородження річки греблями і утворення ставків, майже повне винищення риби в Росі – ось призвісники її загибелі. На жаль, процес знищення Росі триває і все частіше відгукується нам у вигляді екологічних катастроф. Ризик в черговий раз залишитися без питної води для Корсуня щороку зростає. Але чи не тому, що досі за забруднення Росі ніхто не поніс належного покарання? Може, тепер це сама Природа взялася вершити правосуддя, караючи усіх нас?..
Світлана Перець
