Перехід від міліції до поліції протягом тривалого часу був топ-новиною багатьох випусків теленовин. У кадрі – молоді енергійні хлопці та дівчата в формі: фотографуються на прохання перехожих, культурно спілкуються з порушниками громадського спокою… І у багатьох вони, попри критику людей із категорії «завжди невдоволених», викликають щиру симпатію. Ось і ми принишкли в очікуванні: коли ж на вулицях нашого міста з’являться патрульні із сучасною амуніцією, які дозволять відчути себе в нинішній тривожний час хоча б трохи безпечніше…
Перехідний період
Та реформи, що так стрімко просуваються у мегаполісах, до містечок менших доповзають черепаховими темпами. «Багатоповерховий» механізм реформ сповільнює процес набору нових патрульних. Ті ж екс-міліціонери, котрі хочуть отримати статус поліцейських, проходять переатестацію. Тож для правоохоронних органів цей період, по суті, перехідний.
Яка ситуація склалась у Корсунь-Шевченківському відділенні поліції? Багато попередніх працівників незадовго до початку реформувань написали заяви на звільнення – хтось у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, хтось – за станом здоров’я, а хтось – просто не витримав навантажень. Відтак охоронців правопорядку в районній поліції стало критично мало. Натомість кримінальна ситуація далека від стабільності: хуліганства, розбої, крадіжки розбурхують щоденний спокій корсунців і жителів району. З іншого боку, немає певності, що росте стрімкіше – злочинність чи цілком закономірна суспільна паніка? З цими та іншими запитаннями йдемо до керівника районної поліції Руслана Воронецького.
— На сьогодні у районному відділенні поліції на посадах перебувають 29 працівників, з яких шестеро – у чергових відпустках, двоє – у декретних. Порівняйте: у 2000-х роках, наприклад, дільничних інспекторів було 14, а зараз їх тільки п’ятеро. А обслуговують вони весь район і місто. Звісно, людей мало… Та робота є робота: виїжджаємо на всі без винятку виклики, що надходять на спецлінію 102.
Таких викликів, за словами Руслана Воронецького, щодоби – від 15 до 20. І останнім часом їх кількість, як не прикро, росте. Та почнімо з позитивного.
Не треба сіяти паніку
– Телефонних шахрайств, що набули шаленого розмаху, стає все менше. Завдяки роз’яснювальним статтям, надрукованим у районній газеті «Надросся», повідомленням на радіо та, звісно, роботі правоохоронців люди нарешті навчились розпізнавати аферистів. Тому перестали масово віддавати свої гроші до чужих кишень. Так, в поліцію продовжують надходити дзвінки на 102 щодо телефонних шахрайств – тільки цілком іншого змісту: «мене хотіли обдурити, запишіть номер…», «мені надійшло сумнівне повідомлення на мобільний…», – розповідає Руслан Воронецький.
Підтвердив він свої слова, зокрема, й тим, що нещодавно саме завдяки роботі, проведеній Корсунь-Шевченківським районним відділенням поліції, викрили велику злочинну групу телефонних шахраїв. Аферисти (родом із Київщини), які представлялися працівниками поліції, телефонували до родичів нібито затриманого і вимагали від них грошей. Спіймали злочинців в одному з районів нашої області «на гарячому», коли вони якраз отримали гроші від обдурених жертв і прямували далі. А географія «гастролерів», до речі, була досить широкою: Житомирська, Київська, Вінницька, Рівненська, Хмельницька області. На нашій області їхня «кар’єра» завершилась крахом.
– Щодо інших видів злочинів – так, їх багато, – продовжує Руслан Анатолійович. – Але жоден з цих видів не набув масового характеру. Скажімо, крадіжок з початку року – 114. Цифра страшна? Але скільки крали в попередні роки, стільки й тепер. Хто крав, той і краде. Це – загальна біда нашого суспільства і держави. Особи, які ведуть аморальний спосіб життя, алкоголіки, наркомани… Ми з ними боремося, але викорінити цей елемент практично неможливо. Тож давайте не сіяти паніку.
Дрібні крадіжки – на кожному кроці
Не можна ігнорувати також побоювання корсунців щодо діяльності злочинної групи, яка нібито «чистить» по місту квартири. В останні місяці такі історії на вустах місцевих жителів не змовкають. Тут керівник районної поліції категоричний у судженнях: «Власне, квартирних крадіжок з початку року – всього три. Це – невисокий показник. Не думаю, що поліцію не повідомляли б взагалі, якби ці злочини переходили з однієї багатоповерхівки в іншу. А от із домоволодіннями ситуація гірша. Насамперед тому, що влітку господарі безпечно залишають будинки незачиненими і йдуть поратись на город, що поруч із хатою. Та грабіжники (зазвичай це люди, які живуть неподалік) добре знають, коли будинок залишається без нагляду і «ловлять» цей момент. Проблема №2 – так звані хатини-пустки. Багато хто приїздить до сільської господи тільки під час городніх робіт або на літній дачний відпочинок. Хата, що зазвичай дістається в спадок від батьків, круглий рік пустує. І стає наживкою для злодіїв. Злочини, відповідно, здійснюються безперешкодно, оскільки в хаті ніхто не живе».
А от дрібні крадіжки трапляються ледь не щодня. Нинішнє зубожіння населення призвело до того, що злодії активізувались і ладні поцупити будь-яку річ, залишену без нагляду. Особливо багато звернень у поліцію щодо вкрадених велосипедів. За останній тиждень – чотири факти. Вбивств в цьому році сталося два. І обидва – розкриті. Злочинів, пов’язаних з наркотиками, – 5, а пов’язаних з незаконним зберіганням зброї та боєприпасів – 4. Цьогорічні показники істотно не відрізняються від даних за попередні роки.
Чому немає довіри?
Логічним в цьому контексті буде запитання: чи завжди люди звертаються по допомогу в поліцію? Адже буває і таке, що громадяни, взявши на плечі всі свої проблеми, проходять повз будівлю поліції у центрі міста і йдуть шукати захисту у різні інстанції. Наприклад, до нас в редакцію. На їх переконання, поліція перестала працювати повноцінно. А що з цього приводу говорить керівник поліції? «Так, ми переживаємо кризу кадрів. Так, із 29-ти правоохоронців тільки семеро пройшли переатестацію, для решти ця процедура ще попереду. Але роботу свою ми виконуємо вичерпно: деколи до пізньої ночі, деколи вночі, але ж – виконуємо», — говорить Руслан Анатолійович.
Та питання зниження довіри до силовиків, швидше за все, криється глибше. І Національній поліції, зокрема її районному осередку, доведеться пройти чимало кроків до відновлення свого авторитету. За даними практично всіх міжнародних досліджень у галузі роботи поліції, одним із головних чинників, що впливає на її авторитет, є ставлення держави до поліції та боротьби зі злочинністю. Крім того, на думку науковця Д.Бейлі, престиж цієї професії стрімко злітає вгору в силу непередбачених для суспільства обставин. Саме так сталося в США після жахливих терористичних актів 11 вересня 2001 р., коли першими на допомогу громадянам Нью-Йорка і Вашингтона прийшли поліцейські. У ці дні, за словами журналістів, вони вперше бачили, як кожного копа, який проходить повз пожежну машину, оплесками зустрічають тисячі, багато тисяч жителів…
А як сталося в нашій країні? Після того, як до знущань над патріотами під час Революції Гідності долучились люди у формі, істинним призначенням яких є захист українських громадян, рівень довіри до правоохоронців закономірно впав. І хоч районна поліція жодним чином не підтримувала цих злочинних дій, імідж професії зазнав нищівного удару. Благородної професії, яку безсовісно заплямували.
Громада і поліція
— Хронічна нестача кадрів, що в останні роки є проблемою №1 у районній поліції, не повинна стати на заваді нормальній роботі правоохоронців, – вважає Руслан Анатолійович. – До того ж, дуже важливою є позиція громади. При кожній сільській раді сформована громадська організація з охорони суспільного порядку. Вона здійснює патрулювання, стежить за безпекою людей. І це – приклад сприяння роботі поліції, що зараз для нас є дуже важливим.
Вважає доцільним керівник районної поліції також встановлення відеокамер в он-лайн режимі в громадських місцях і виведення відповідної інформації на спеціалізований сайт. Так, кожен охочий зможе побачити, що відбувається, скажімо, в центрі міста. По-перше, це може стати доказовою базою у випадку якихось заворушень, по-друге – психологічним бар’єром для зловмисників щодо скоєння злочинів.
До того ж, це могло б сприяти уникненню таких прикрих ситуацій, як нещодавнє побиття учасника АТО в самому центрі Корсуня. І хоч щодо дій хуліганів відкрито два кримінальних провадження і проводиться досудове розслідування, та подібних випадків допускати більш не можна.
«Імідж поліції – це важливо, – погоджується Руслан Воронецький. – Але головне у відновленні її авторитету – це щоденна копітка праця правоохоронців. Коли у відділенні не вистачає працівників, а суспільна паніка росте значно більше, ніж злочинність, нам залишається тільки працювати. Бо ми відповідаємо за спокій нашого міста та району».
Олена МАРЧИК.
