Кінноспортивний клуб «Урожай», що знаходиться всього лише за якихось 10 км від Корсуня-Шевченківського, у с. Нехворощі, вже не один рік запрошує любителів верхової їзди відточити свою майстерність, а початківців — віддати назавжди своє серце кінному спорту. Побувавши тут нещодавно, ми жалкували про те, що не приїхали сюди раніше.
У кінноспортивний клуб чудової сонячної днини вирушаємо разом з директором АФ «Дружба» ТОВ НВФ «Урожай» Василем Горбенком. Поки за вікном один за одним змінюються мальовничі пейзажі, Василь Васильович розповідає: розпочалося все з любові до коней, адже сам вправно їздить верхи, та величезного бажання утримувати цих благородних тварин.
— Для коней переобладнали денники з нехворощанських приміщень для ВРХ, звернулися до головного зоотехніка ТОВ НВФ «Урожай» з проханням вибрати гарних коней по фермах нашого товариства та запросили працювати з ними чудових тренерів з верхової їзди Віолетту та Василя Рожко, — каже Василь Горбенко і попутно ділиться своїми мріями про участь у змаганнях з кінного спорту.
Та як з’ясувалося у розмові з Віолеттою Володимирівною, від мрії до її втілення залишився, можливо, якийсь рік-два, адже вже зараз у них тренується здібна дівчинка, котра зможе боротися за високі нагороди у змаганнях з верхової їзди.
Стежина ж родини Рожко пролягла на Корсунщину з далекого Луганська. Запрошення працювати в кінноспортивному клубі АФ «Дружба» ТОВ НВФ «Урожай» на Корсунщині вона отримала перед початком сумнозвісних подій у Луганську. Переїхавши за кількасот кілометрів від рідної сторони, вони втім не шкодують — ТОВ НВФ «Урожай» надало їм можливість придбати житло в Іванівці, забезпечило стабільною роботою, якій тренери віддані всією душею. Працювати з конями можна лише тоді, коли їх любиш. Вони ж бо відчувають найменші тонкощі людської вдачі.
Познайомитися з конями вирушаємо і ми. Для кожного — окрема стайня. Зачувши гостей, витягують морди та протяжно іржуть — звикли до пригощань цукром, яблуками, морквою, якими їх частують дітки. Навіть за зовнішнім виглядом читається характер кожного коня. Є серед них спокійні, є й норовливі, які готові скинути з себе і вправного наїзника.
— Коли сідаєш на коня, ні в якому разі не можна кричати, вимахувати руками і показувати страх, — застерігає тренер з верхової їзди. — Все це може скінчитися тим, що й найспокійніший кінь скине свого наїзника.
А от почісування коні, ох, як люблять. Віолетта Володимирівна підходить до Орлика, почісує йому бік. Той від задоволення аж шию витягує і подає голос: «Подобається!».
Уваги конями не бракує. Щодня перед тим, як вивести тварин зі стаєнь, тренери чистять їх і навіть роблять зачіски. Ось Алідар — у нього вся грива у зав’язаних хвостиках. «Це для того, щоб грива лежала на один бік», — пояснює Віолетта Володимирівна. Та не лише доглядом і тренуванням займаються тренери. Для своїх чотириногих підопічних вони є водночас і ветлікарями.
Загалом у кінноспортивному комплексі утримується 13 коней. Є серед них також 2 рисаки (французький і російський). Окрім того, власники коней можуть віддати сюди за бажанням власну тварину і бути спокійними — її доглянуть якнайкраще, забезпечивши всім необхідним.
Йдучи назустріч своїм клієнтам, розповідає Василь Горбенко, збудували критий манеж. Їздити верхи тут можна в будь-яку пору року за будь-якої погоди. Для тих, хто впевнено сидить у сідлі, тренери влаштовують кінні прогулянки до р. Росі, під час яких можна помилуватися красою природи, подихати свіжим повітрям, підживити внутрішні сили особливою енергією спілкування з кіньми. Недарма ж лікарі рекомендують іпотерапію для лікування фізичних та душевних недуг.
— До нас їздити верхи приїжджала мама з дитинкою, хворою на ДЦП, — розповідає Віолетта Володимирівна. — Мама несла її на руках до коня, адже дівчинка зовсім не могла ходити. Ви тільки уявіть собі — через півтора місяця вона вже спробувала ходити сама, тримаючись за мамину руку.
Дітей у кінноспортивного клубі раді бачити завжди. Приймають на заняття від 10 років.
— Для початку головне — не боятися, — пояснює тренер з верхової їзди. — Для навчань у нас є корда — це мотузка, до якої прив’язаний кінь, щоб він ходив по колу. Так ми навчаємо триматись у сідлі, потім вчимо їздити риссю, потім галопом… І лише тоді, коли бачимо, що людина впевнено тримається в сідлі, відпускаємо вершника на поле.
Спробувати себе у кінному спорті може кожен охочий. До того ж, з такими досвідченими тренерами, як Віолетта Володимирівна та Василь Юрійович, стати вправними наїзниками дуже легко. Записатися на тренування можна за тел. 096-058-11-82 (за день до бажаної дати). Кінноспортивний клуб «Урожай» відкритий для Вас щодня з 9.00, крім понеділка.
Валентина Довгопола
