У художній галереї Заповідника 3 квітня відбудеться презентація виставки декоративно-прикладного мистецтва «Подих весни». Виставка базується на матеріалах з фондів Заповідника.
На виставці представлено 39 робіт – це вишиті картини, серветки, рушники, заготовки і наволочки для подушок, доріжки, виконані технікою хрестиком і гладь. Вишиті картини досить цікаві своїм сюжетом. На них можна побачити соковиті фрукти, веселих дітей, казкові персонажі і всім відому вишиту картину «Оленка» в різній інтерпретації. Такі твори прикрашали наші оселі у 1960-1980 роках.
Так, на виставці подано п’ять картин «Оленка», яку у свій час виконали Томіленко М.П., жителька села Сухини, Самойленко М.Г., уродженка села Нетеребки, Латун А.О., уродженка села Деренківець, Омелянчук Л.Я., жителька міста Корсуня-Шевченківського. Вони цікаві тим, як майстрині, переймаючи один в одного візерунок, змінювали формат, кольорову гаму, додавали барвистості та ідилічного настрою. Тому така картина у кожній оселі сприймалася по-іншому, і було цікаво її розглядати.
Також у залі представлені сюжетні картин: «Діти в лісі», «Закохані», «Рибалка», «Несе Галя воду…», виконані Латун Анною Онисимівною та жителькою села Набутів Харько Єлизаветою Дмитрівною.
Кожна вишивальниця прагнула і зараз прагне вишити гарний рушник. Тому, на виставці представлені різні зразки рушників – «Божник», «Іменний», «Весльний», «Кілковий» та інші. Їх вишили Шинкаренко В.С., жителька Смілянського району, Собченко Н.В., жителька села Селища, Радченко М.П., уродженка села Листвина, Сидоренко Н.В, уродженка села Квітки. Орнамент для представлених рушників вишивальниці також переймали одна в одної, а ще часто переводили з малюнків, які малювали місцеві маляри.
Досить популярним було й прикрашати столи, лави, ліжка вишитими доріжками, серветками, маленькими подушечками, які також презентуються.
Неможливо не згадати про відданість майстринь нашому Кобзареві. Майже в 
кожній хаті було зображення Тараса Шевченка. У залі «Портрет Т.Г.Шевченка» виконала Харченко Оксана Григорівна, жителька нашого міста.
В основному вишиванням займались у вільний від роботи час. Повертаючись з колгоспного поля, заводів, з різних комбінатів, виконавши всю домашню роботу, ці надзвичайні жінки сідали за кропітку справу – вишивання. У квіткових орнаментах, у лагідних птахах, у соковитій калині та пишних трояндах вони передавали свою тендітність і романтичність душі, свою любов до рідної землі, до неньки України.
Вишивальна практика на Корсунщині засвідчує, що матеріалом, на якому вишивали з 1950-х по 1970-ті роки, була основа з льону та перкалю, а пізніше почали використовувати канву. Нитки для візерунків використовували бавовняні, шовкові, шерстяні, муліне, кроше, ірис, заполоч найрізноманітніших кольорів — від яскравих до світло-пастельних відтінків.
Виставка етнографічно і художньо дуже цікава. Тож запрошуємо корсунців та гостей міста відвідати художню галерею і поринути у світ дивовижних візерунків, яка діятиме до кінця квітня.
Корінець Ірина,
молодший науковий співробітник художньої галереї Заповідника
