Сто років минуло з тих пір, як у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську державу. Ювілей Соборності цього року Україна відзначала під гаслом «Разом з власної волі з 1919 року».
«Соборність України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Навіть у часи поділу між чужинними державами українці завжди вірили у національне об’єднання», – пише історик Владлен Мараєв. Що ж, вся історія нашого народу – це, власне, і є історія злетів і падінь самої ідеї соборності. Адже роз’єднане, розколене суспільство не може творити сильну державу. І якраз об’єднання країни «від Сяну до Дону» здатне побороти генетичну зневіру і недовіру, байдужість, всі труднощі й навіть зазіхання загарбників.
Про значимість такого об’єднання з огляду на події, які нині перекроюють Україну лінією фронту, корсунці говорили під час урочистостей з нагоди Дня Соборності, що 22 січня відбулися у приміщенні районного будинку культури. «21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки патріотичні сили організували «живий ланцюг»: мільйони тоді ще радянських українців взялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. Якби люди передавали з рук у руки записку, то зі столиці вона дійшла б до Львова», – говорив про символічність «української хвилі» Станіслав Степенькін, завідувач історичного музею Заповідника. Виступив в рамках заходу заступник голови районної ради Петро Пустільнік. Відбулося покладання квітів до пам’ятників Кобзареві, Героям Небесної Сотні, меморіальних дощок загиблим воїнам АТО. Зі сцени РБК лунали патріотичні пісні. Всі розмови і думки зводилися до спільної ідеї: саме соборність – і територіальна, і духовно-культурна – стане тією рятівною домінантою, що допоможе українцям вберегти єдність держави і соборність душ.
Олена МАРЧИК
