На Марші захисників у Києві в День Незалежності ветерани АТО переконливо продемонстрували своєму народу — вони його найнадійніший, найміцніший захист від ворога. Сьогодні багато хто з них займається мирними справами, та лишень країні знадобиться – вони готові будь-якої миті взяти зброю в руки і дати відсіч агресору. А щоби не втратити бойові навички, ветерани-резервісти регулярно беруть участь у військово-польових зборах. Нещодавно побував на таких навчаннях наш земляк Василь Отземко, вчитель історії Квітчанського НВК. З розповіддю про черговий військовий досвід він завітав до нашого Медіа-центру «Надросся».
Тримати в тонусі
Збори оперативного резерву першої черги, в яких брав участь Василь Отземко, розгорнулися у 95-й окремій аеромобільній бригаді в місті Житомирі, на базі 199-го навчального центру. На полігон для навчання десантно-штурмових військ приїхало 150 військових із трьох областей – Київської, Житомирської і Черкаської. Найбільше ж було черкащан.
30 днів військових навчань (збори тривали з 23 липня по 21 серпня) передбачали тактичну, фізичну, спеціальну і медичну підготовку.
— Нам, ветеранам війни, такі збори потрібні, щоби «тримати себе в тонусі», — напівжартома, напівсерйозно говорить Василь Отземко і спішить розповісти про те, що залишило найемоційніші враження та добру порцію адреналіну: — Програма зборів включала в себе, насамперед, стрибки з парашутом, оскільки ми — десант. Стрибали з вертольота Мі-8. Перший стрибок – з висоти 800 метрів, другий – 600 м. Другий складніший, оскільки це небезпечніше: менше часу на роздуми, швидше летиш до землі. Я стрибав двічі.
Вольовий крок
Підкорювати небо з парашутом Василеві Миколайовичу раніше не доводилося. Про перший у житті стрибок говорить відверто: «Було страшно».
— Спочатку ти чекаєш своєї черги і дивишся, як вертоліт з твоїми товаришами піднімається на висоту та перетворюється на маленьку цятку в небі. І з тої цятки хтось відривається й летить вниз. І немає ніякої страховки, крім парашута, яким ти ніколи не користувався. А коли моя група зайшла на борт вертольота, і вже у небі я глянув униз й уявив, що буду зараз робити – ноги в мене, зізнаюся, затремтіли, у вухах задзвеніло від перепаду висоти. Але оволодів собою і зробив цей вольовий крок.
Слухаючи розповідь воїна, можна лише уявити, як невідомість лоскоче нерви на висоті 800 метрів над землею. Відчути ж реальність допоможуть деякі цифри: із 150 осіб стрибали близько сотні, тобто були такі, що відмовилися від стрибків. І лише 25 десантників наважилися стрибнути вдруге. Наш земляк каже: був налаштований стрибати і втретє, та… командування не дозволило.
Інструктаж
Вільному польоту з парашутом передувала ретельна підготовка. Кожного дня військовослужбовці готувались на повітряно-десантному комплексі для укріплення фізичного стану та відпрацьовували тактику дій у повітрі під час польоту. Важливий елемент тренувань – зміцнення ніг, тому що завершується все специфічним приземленням, під час якого ноги – найуразливіша частина тіла. На тренажерах вчилися керувати парашутом у повітрі за різних ситуацій: як поводитись, коли несе вбік, якщо викине на дерево, на дроти. Імітували на макетах політ і безпосередньо приземлення.
– Відточувався кожен рух, — говорить Василь Миколайович, — тож коли вже стрибав, то робив це майже автоматично.
Не менше уваги приділялось і правильному укладанню парашута – він у небі гарант життя і не повинен підвести через помилки у підготовці. Небо помилок не прощає.
І знову – в «бій»
Крім десантування з вертольота, резервісти підвищували свої практичні навички з основних предметів підготовки: тактичної, фізичної, тактичної медицини, водіння бойових машин тощо. Зокрема, підрозділ Василя Отземка освоював посаду оператора-навідника крупнокаліберного протитанкового кулемета, який встановлюється на БТР і призначений для знищення важкої техніки. При вивченні тактичної медицини розглядали ситуації надання домедичної допомоги на полі бою і евакуацію пораненого. Вкотре тренувалися проходити смугу перешкод: була імітації – побита техніка, будинки, мости, які долали, відпрацьовуючи дії у складі підрозділу; здійснювали рейд по «тилах супротивника»; виконували завдання з топографічною картою.
Підсумком цих насичених військових навчань стали іспити, які Василь Отземко склав на відмінно та був відзначений грамотою командування 95-ї ОМБР. Підсумок для всіх нас: наші військові володіють бойовими навичками на рівні міжнародних стандартів, і наша українська армія — сильна, високопрофесійна інституція, здатна захистити право нації на існування.
На варті Незалежності
Поки ми розмовляли з Василем Отземком, до розмови долучився районний військовий комісар Павло Бадюлько. Акцентував увагу на контрактній службі в армії: «Сьогодні армії потрібні свідомі воїни, які розуміють свій військовий обов’язок і готові його виконувати. Для військовослужбовців-контрактників держава створює належні умови для проходження такої служби, надає їм належне матеріальне забезпечення та соціальні пільги. Тож запрошую громадян на контрактну службу в Збройні Сили України».
А ще повідомив приємну новину: поки Василь Отземко проходив навчання на Житомирщині, він отримав чергове звання — сержант ЗСУ. Вручення ж сержантського посвідчення ветерану АТО, патріоту, мужньому воїну Василю Отземку відбулося напередодні визначного для країни свята — Дня Незалежності. Незалежності, яку він продовжує захищати.
Світлана ПЕРЕЦЬ